Увійшовши сьогодні до храму, я побачив, що, окрім свята, ми маємо ще одну причину для великої радості. Тепер, як відомо, переслідують наших священиків на окупованих територіях. Наші два священики в Бердянську — отець Іван Левицький і отець Богдан Гелета — знаходяться в ув’язненні. Ми знаємо, що їх нещадно катують, вибивають у них зізнання в тих злочинах, які вони не чинили. Так само розгромили нашу парафію в Мелітополі.

Але сьогодні ми маємо між нами отця Олександра Богомаза. Кілька днів тому в Мелітополі його заарештували. Коли він пропав, ми всі так за нього молилися, бо не знали, що буде з цим молодим священиком. Я його кілька разів просив: «Отче, може Вас врятувати?» А він зі сльозами на очах казав: «Ні, тут так багато людей, які просять сповіді, Святого Причастя, вінчаються, хрестяться. Хто буде їм служити, як мене тут не буде?!» Особливий тиск був на нього під час псевдореферендуму. Сім разів до нього приходили, щоб він прийняв російський паспорт.

У Євангелії сьогодні ми чули про руку милосердного самарянина, руку священика, який уділяє Святі Таїнства. І ось та рука, яка несла Божу благодать нашим братам і сестрам в Мелітополі та околиці, рука, на яку наклали кайдани і силою забрали із парафії. Ми віримо, що отець Олександр повернеться до Мелітополя разом з українським військом, яке звільнить наші території.

Нехай Господь благословить отця Олександра і всіх наших священиків. Нехай порятує наших отців Івана і Богдана і знов подарує їх Церкві на служіння!