Апостоли від 70-ти: приклад тихої сили та жертовної любові
Шестеро апостолів, згаданих кількома рядками Писання, стали стовпами, на яких постала молода Церква.
Непомітні, але вірні — вони проклали шлях Євангелію
Сьогодні Православна Церква вшановує шістьох апостолів із числа сімдесяти — Ераста, Олімпа, Родіона, Сосипатра, Кварта і Тертія. Їхні імена в Новому Завіті часто згадані лише побіжно, але за цими короткими згадками стоїть цілий світ апостольського служіння, витримки й вірності Христу. Саме вони стали тими непомітними, але незамінними каменями, на яких укріплювалася перша християнська громада.
У перші десятиліття після Зішестя Святого Духа Церква зростала не лише завдяки звісним апостолам, але й завдяки великій кількості їхніх співробітників. Апостол Павло, невтомний мандрівний проповідник, особливо потребував людей, що могли би ділити з ним не лише працю, а й небезпеки, переслідування, подорожі, голод і холод. Саме такими були святі, яких ми згадуємо сьогодні.
Ераст, колишній міський скарбник Коринфа, приніс у служіння Церкві свою компетентність, відповідальність і дар мудрого керівництва. Олімп став підтримкою апостола Павла у найтемніші дні його римського ув’язнення. Родіон, родич Павла, засвідчив свою непохитну віру мученицькою смертю. Сосипатр із Берії був вірним співмандрівником апостола, ділячи з ним труди проповіді. Кварт проповідував у Бейруті і там завершив життя мученицьки. Тертій, якому Павло надиктував Послання до Римлян, згодом став єпископом Іконії, несучи Євангеліє новим народам.
Кожен із них мав свій шлях, свій характер, свої дари. Але всіх їх єднало одне: щира любов до Христа та готовність служити не для власної слави, а для слави Божої. Вони не шукали першого місця. Вони не прагнули, щоб їх імена вигравіювали на камені. Їхнім бажанням було інше — бути поруч, підтримати, виконати довірене Богом завдання до кінця.
Їхнє служіння показує, що Церква зростає не лише завдяки великим проповідникам, а завдяки безлічі тихих, непомітних трудівників, чия любов до Христа виявляється в постійній відданості та жертовній праці. Саме така віра — глибока, скромна, вперта — будує живий храм Христового Тіла.
Приклад цих святих апостолів від 70-ти закликає й нас не недооцінювати дрібних справ, не знецінювати щоденну вірність. Бо кожне добре слово, кожен акт підтримки, кожна молитва — це камінь у духовній будівлі, що стоїть вже дві тисячі років.
Нехай їхні молитви зміцнюють нас на шляху служіння, а їхня тиха, але непохитна вірність стане для нас світлом у наших власних подорожах віри.
Тропар (г. 3):
Апостоли святі, моліть милостивого Бога, щоб відпущення прогрішень подав душам нашим.
Кондак (г. 2):
Божественним світлом просвітивши розум, хитромудрі вигадки зруйнували. І народи всі уловивши, привели їх до Владики, апостоли славні, навчаючи славити Тройцю Божественну.
Хочете більше дізнатися про духовне життя автокефальної Української Православної Церкви? Запрошуємо відвідати наш сайт Православної Церкви України!