Народився для служіння: 131 рік святому Амфілохію Почаївському
Репортаж про життя монаха-цілителя, який став символом любові та терпіння.
Від батьківського дару зцілення до нетлінних мощей
У 131-у річницю з дня народження преподобного Амфілохія Почаївського українці знову згадують постать, яка стала символом смирення, духовної мужності та живої християнської любові. Життя святого, яке почалося 10 грудня 1894 року у мальовничому селі Мала Іловиця на Тернопільщині, стало шляхом служіння Богові та людям, позначеним чудесами, терпінням переслідувань і силою молитви.
Майбутній подвижник, у світі Яків, народився в багатодітній християнській родині. Його батько був знаним у селі костоправом — дар, який успадкував і син. Природна лагідність і співчуття спонукали Якова шукати духовного шляху, що врешті привело його у 1925 році до Почаївської Лаври.
8 липня 1932 року він прийняв чернечий постриг з ім’ям Йосип. Тут, у стінах Лаври, отець Йосип не лише виконував монастирські послухи, а й лікував хворих, підтримуючи їх молитвою і знаннями, успадкованими від батька. Його дари поступово ставали відомими далеко за межами Волині.
У 1965 році монах Йосип був пострижений у велику схиму з іменем Амфілохій — ім’ям, що згодом стало для тисяч людей символом надії.
Преподобний Амфілохій відомий своїм даром прозорливості та зцілення. Віруючі свідчили, що він допомагав людям, яких не могли зцілити лікарі, — знімав біль, вправляв кістки, молився за душевно хворих і стражденних. До нього приходили сотні паломників щодня — інколи понад 500 осіб.
Особливе місце у переказах займає випадок молитвенного воскресіння 13-річного підлітка — один із найвідоміших дарів, явлених через старця.
У часи радянських переслідувань Амфілохій став мішенню для влади. Його неодноразово виганяли з монастиря, заарештовували, примусово утримували у психлікарнях. Але старець ніколи не відповідав злом на зло. Він переносив скорботи зі смиренням, навчаючи всіх: «Треба мати терпіння — в терпінні спасіння».
Преподобний Амфілохій спочив 1 січня 1971 року. Його смерть, як і життя, була сповнена тиші та молитви. 12 травня 2002 року відбулося церковне уславлення святого, після того як були знайдені й засвідчені його нетлінні мощі. Відтоді його ім’я вшановують поруч зі святим Іовом Почаївським як одного з головних духовних покровителів Почаївської Лаври і всієї України.
Старець Амфілохій залишається взірцем милосердя, духовної твердості та жертовної любові. У часи випробувань його приклад нагадує: сила молитви і доброти здатна перемагати зневіру, страх і неправду. Його життя — це тихе, але промовисте свідчення того, що там, де є любов і смиренність, там народжується справжнє світло.
МОЛИТВА ДО ПРЕПОДОБНОГО АМФІЛОХІЯ ПОЧАЇВСЬКОГО ЦІЛИТЕЛЯ
О, всеблаженний отче наш Амфілохію, земний Ангеле і небесний чоловіче! Припадаємо до тебе з вірою й любов’ю і молимось тобі старанно: яви нам, смиренним і грішним, святе свое заступництво: бо через гріхи наші не маємо сміливость просити за потреби свої Господа і Владику нашого, але тебе, молитвеника благоприємного до Нього, маємо і просимо тебе з великою старанністю: випроси нам із благості Його благі дари для душ і тіл наших: віру правдиву, любов до всіх нелицемірну, у злостражданнях терпеливість, тяжко хворим – від недугів уздоровлення, тим, хто під тягарем скорбот і напастей падають, і в житі своєму впали у відчай, молитвами твоїми отримати скоре полегшення і визволення. Не забудь, блаженний отче, і обитель цю, в якій подвизався, і яка шанує тебе, але збережи її і всіх, хто живе і подвизається в ній, і на поклоніння до неї приходить, неушкодженими від спокус диявольських і всякого зла. Коли ж настане наш від тимчасового життя відхід і до Вічності переселення, не залиш нас без помочі твоєї небесної. Але молитвами твоїми всіх нас приведи до пристані спасіння і спадкоємцями всесвятого Царства Христового покажи нас, щоб оспівували і славили ми невимовні щедроти Чоловіколюбця Бога Отця і Сина i Святого Духа, і твоє з преподобним Іовом отцівське заступництво на віки-віків. Амінь.