Преподобний Іов Почаївський присвятив своє життя служінню Богові та став свідком численних чудес і подій, що змінили православний світ.

Життя преподобного Іова Почаївського: від монаха до чудотворця

Преподобний Іов Почаївський, чудотворець і ігумен Почаївської лаври, народився приблизно у 1551 році на Покутті в побожній родині Залізо. З раннього дитинства майбутній святий вирізнявся глибокою вірою, що привело його в Преображенський Угорницький монастир у віці лише 10 років. Відтоді його життя стало зразком для багатьох поколінь ченців та віруючих.

У 12 років Іван Залізо прийняв чернечий постриг з іменем Іов, а пізніше, досягши 30-річного віку, був рукоположений у священицький сан. Його життя було сповнене подвигів та служіння на ниві Христовій. Участь у важливих церковних подіях, таких як Брестська унія, та тісна співпраця з князем Костянтином Острозьким свідчили про його відданість православ’ю.

Після 20 років служіння в Дубнівському монастирі, преподобний Іов оселився на Почаївській горі, де став ігуменом монастиря. Він продовжував свій духовний шлях, виявляючи смирення, твердість характеру та християнську любов. Відомо, що під час одного з нападів протестанта Фірлея на монастир, преподобний Іов зберіг спокій, навіть коли монастир був пограбований, а чудотворна ікона Богородиці викрадена.

Під час свого життя преподобний Іов не тільки зміцнював віру своїми подвигами, але й сприяв поширенню православної літератури завдяки монастирській друкарні. Його внутрішнє життя, значна частина якого залишилася прихованою, стало відомим через знамениту печеру в Почаївській скелі, де святий проводив дні і ночі в молитві.

Преподобний Іов помер 28 жовтня 1651 року у віці ста років. Через сім років після його смерті, за наказом київського митрополита Діонісія Балабана, були відкриті його мощі, які виявилися нетлінними та благоуханними. Це підтвердило святість Іова, і його мощі були урочисто перенесені до храму.

Пам’ять преподобного Іова Почаївського шанують 6 травня та 28 жовтня, а знайдення його мощів — 28 серпня. Він залишається одним із найшанованіших святих українського православ’я, зразком смирення, віри та духовного подвигу.

Молитва до прп. Iова Почаївського

О преподобний отче Iове, богомудрий наставнику працелюбних ченцiв; вiд ранньої юности до пiзньої старости невтомний подвижнику лагiдности та стримання, чистоти й цiломудрости, братолюбства i безкорисливости, терпеливости та пильнування; вiри православної великий ревнителю i нездоланний оборонцю; свiточу пресвiтлий землi волинської та галицької; непереможний заступнику святої Почаївської обителi! Зглянься милосердним оком твоїм на нас, негiдних дiтей твоїх, що до тебе усердно повсякчас удаємося, i твоїм заступництвом перед Богом виблагай нам усе корисне й потрiбне для життя та благочестя: хворих зцiли, слабодухих змiцни, скорботних утiш, за скривджених заступися, немiчних пiдтримай i тих, що впали, пiдiйми — даруй усiм усе благодаттю, тобi вiд Бога даною, за потребою кожного на спасiння душi та здоров’я тiлу. Вознеси, угоднику Божий, всемогутню молитву твою, щоб завжди був у державi нашiй мир i спокiй, благочестя i благоденство, у судах — правда i милiсть, у радах — мудрiсть i поступ; нехай змiцниться в добрих людях вiрнiсть, а у злих — страх i розгубленiсть, аби вiдстати їм вiд зла i творити добро; щоб так у державi Українськiй зростало i множилося Царство Христове та щоб прославлявся в нiй Бог, дивний у святих Своїх. Йому ж єдиному належить усяка слава, честь i поклонiння, Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія