13 липня Церква вшановує пам’ять преподобного Стефана Саваїта. Це один із подвижників, чиє життя тісно переплетене з іменем найвідомішого богослова візантійської доби.

Родина, що дала Церкві двох подвижників

Преподобний Стефан народився близько 725 року. Його рідним дядьком по батьківській лінії був преподобний Іоан Дамаскин — автор класичних текстів православного богослов’я.

Десятирічним хлопчиком Стефан вступив до Лаври преподобного Сави Освяченого поблизу Єрусалима. Саме звідси й походить його прізвисько — Саваїт, тобто чернець Лаври Сави.

П’ятнадцять років під керівництвом Дамаскина

У цій Лаврі Стефан провів усе життя, лише зрідка вирушаючи в пустелю для усамітнених подвигів. Близько п’ятнадцяти років він подвизався безпосередньо під керівництвом свого дядька Іоана Дамаскина.

Це рідкісний випадок в агіографії: учень і наставник — родичі, обидва прославлені Церквою в лику святих.

Дар прозорливості й чудотворінь

З часом преподобний Стефан досяг такого рівня духовної досконалості, що Господь наділив його даром прозорливості. Святий бачив події, що мали статися в майбутньому, або те, що відбувалося в іншому місці в той самий час.

Преподобний зцілював хворих і одного разу прогнав злого духа з біснуватої дівчини. Ці чудеса зробили його відомим далеко за межами Лаври.

Смерть, яку знав наперед

Преподобний Стефан помер 794 року, на шістдесят дев’ятому році життя. Він заздалегідь знав день власної смерті.

Перед кончиною ангели невидимо для інших оточили преподобного. Коли до вмираючого прийшли брати, він благословив їх, а деяких попередив про приховані гріхи, про які ніхто інший не знав.

Житіє преподобного Стефана записав його учень Леонтій — сучасник і свідок подвигу святого. Церква окремо застерігає: цього преподобного не слід плутати з іншим святим Стефаном Саваїтом, пам’ять якого вшановується 28 жовтня.

Тропар і кондак

Тропар, глас 8:

Православ’я наставнику, благочестя учителю, і чистоти вселенної світильнику, монахів богонатхненна прикрасо, Стефане премудрий, ученням твоїм ти все просвітив, сопілко духовна. Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

Кондак:

Отче богогласний, Стефане, носячи як спис – гнів, простягнений на богохульні єресі, блаженний, ти просвітив ум богослов’ям, преподобний, і жаданням вишньої насолоди, якої й сподобився ти причаститися, пречудний, стоячи перед престолом Всецаря і Вседержителя.