29 червня Православна Церква України вшановує пам’ять першоверховних апостолів Петра і Павла — двох людей із протилежних кінців людської природи, яких Христос обрав стовпами Своєї Церкви. Їхнє життя, мученицька смерть і посмертна слава — це свідчення, яке не замовкає вже двадцять століть.

Хто такі святі Петро і Павло, чому Церква називає їх першоверховними, факти про їхнє життя, мученицьку смерть і духовне значення для кожного православного християнина

Є в церковному календарі свята, які існують як богословський аргумент. День пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла — саме таке. Двоє людей, які не могли бути більш несхожими: галілейський рибалка без книжної освіти і фарисей із еліти, учений при ногах Гамаліїла. Один три рази зрікся Христа в ніч перед розп’яттям. Другий особисто схвалював вбивство першого мученика Стефана і переслідував Церкву «навіть до смерті» (Дії 22:4). І обидва стали — за словами святителя Іоана Золотоустого — «непохитними стовпами правдивої віри».

Це і є євангельська логіка: Бог будує вічне з людей, які найменше здаються придатними для цього.

«Ти — Петро, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою»

Симон, сина рибалки Йони з Вифсаїди, прийшов до Христа через брата — Андрія Первозваного. Першою фразою, яку почув від Учителя, було нове ім’я: «Ти будеш Кифа» — тобто Камінь, Петро (Ів. 1:42). Господь назвав людину не тим, ким вона є, а тим, ким вона стане.
Петро стане першим серед апостолів, хто відкрито сповідає Христа Месією: «Ти — Христос, Син Бога Живого» (Мт. 16:16). У відповідь — обітниця, на якій стоїть вся еклезіологія: «Я кажу тобі: ти — Петро, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і сили пекла не здолають її» (Мт. 16:18).
Але між цим сповіданням і мученицькою смертю — ніч зречення. Тричі, у дворі первосвященика, Петро каже: «Не знаю Цього Чоловіка». Третій раз — і «зараз заспівав півень. І пригадав Петро слово Ісуса… і, вийшовши надвір, плакав гірко» (Мт. 26:75). Православна Церква бачить у цьому плачі не поразку, а початок справжнього апостольства: людина, котра пізнала власну слабкість, стає здатною нести немічних.
Воскреслий Христос тричі запитує Петра: «Симоне, чи любиш Мене?» — і тричі ж вручає йому пастирство: «Паси вівців Моїх» (Ів. 21:15–17). Три рази зрікся — три рази відновлений.

Апостол народів: з вовка — агнець

Павло, у миру Савл, народився в Тарсі (сучасна Туреччина) і мав подвійну гідність: римське громадянство і фарисейську вченість. Він навчався в Єрусалимі у рабина Гамаліїла — найавторитетнішого законовчителя свого часу. Коли перші християни з’явилися в Єрусалимі, Савл сприйняв їх як небезпечну єресь і почав переслідування — «жінок і чоловіків кидав у темниці» (Дії 22:4).
А потім — дорога в Дамаск. «Раптом осяяло його світло з неба. Він упав на землю і почув голос: Савле, Савле, чому ти переслідуєш Мене?» (Дії 9:3–4). Три дні в темряві, без їжі й води. Молитва. І — прозріння: і тілесне, і духовне одночасно, коли апостол Ананія поклав руки і «ніби луска відпала від очей».
Святитель Іоан Золотоустий описав це навернення формулою, що стала класикою православної антропології: Павло став «з вовка — агнцем, з терня — виноградом, з полови — пшеницею, з ворога — другом, з богохульника — богословом».
Після цього — три місіонерські подорожі через Малу Азію, Грецію, Македонію, Крит, Мальту, Рим. Чотирнадцять послань, що увійшли до Нового Заповіту. Перший Собор апостолів у Єрусалимі (бл. 49 р.). Тричі тонув корабель, яким він плив. П’ять разів отримував 39 ударів батогом від юдеїв. Тричі був битий ціпками римлянами. Один раз побитий камінням (2 Кор. 11:24–25).
Він не припиняв проповіді.

Рим. 67-й рік. Обидва в один день

Православна традиція зберігає переконання, що Петро і Павло загинули в Римі за часів імператора Нерона — в один день або з різницею в рік, 29 червня. Блаженний Августин пояснює: «Хоча з передання знаємо, що вони не загинули в один час, та все-таки пам’ять обох звершуємо в один день, тому що апостол Павло на один рік пізніше загинув того самого дня, у який Петро переставився у світ ангелів».
Петра розіп’яли — але вниз головою, бо він сам просив цього: вважав себе негідним прийняти смерть так само, як Господь. Павлові, як римському громадянинові, відтяли голову.
Місця їхнього поховання стали першими великими місцями паломництва. Ще в ІІ столітті на стінах римських катакомб з’явилося графіті — «Петро тут». У ІV столітті цісар Костянтин звів над могилою Петра першу базиліку. Сучасна базиліка Святого Петра у Ватикані — п’ята за величиною хмарочос людства за обсягом і найбільша церковна споруда у світі — стоїть точно над тією самою точкою Ватиканського пагорба.
У 1950 році, після десяти років розкопок за дорученням Пія XII, під головним вівтарем базиліки була знайдена гробниця І століття з написом грецькою «Петро тут» і людськими кістками. У 1968 році папа Павло VI офіційно підтвердив: «Гріб князя апостолів знайдено». У 2009 році Бенедикт XVI оголосив про ідентифікацію решток апостола Павла під собором Павла-за-мурами.
Двоє людей, які проповідували Воскресіння, самі стали доказом, що смерть — не кінець.

Що говорять Отці Церкви

Православна церковна традиція виробила цілу мову для опису унікальності цих двох апостолів.
Святитель Іоан Золотоустий у повчанні на це свято: «Петро — початок православ’я, великий священнослужитель Церкви, необхідний радник християн, скарбниця горніх дарів, обраний апостол Господа. Павло — великий проповідник істини, слава всесвіту, духовна ліра, орган Господній, пильний керманич Христової Церкви».
Він же — в іншому місці — про Рим, освячений кров’ю обох: «Не так ясне небо, коли сонце розливає свої проміння, як світле місто римлян, що освітлює всі кінці всесвіту тими двома світилами».
Святий Амвросій Медіоланський: «Цей день, браття, усім нам і всьому світові добре знаний, бо сьогодні пам’ять святих Петра й Павла — їх свято не може вкритися ні в одній частині світу».
Блаженний Єронім Стридонський — про власний досвід юності в Римі: «Коли я ще юнаком учився в Римі, то зі своїми ровесниками, зазвичай, в неділю ходив я на гроби апостолів і мучеників».

Духовний смисл: два образи навернення

Православна Церква свідомо поставила цих двох поряд — і в цьому богослов’я, а не просто календарний збіг.
В апостолі Петрі — образ того, хто ЗНАВ Христа, любив Його — і все одно відпав. І повернувся через сльози та покаяння. Це шлях кожного, хто охрестився і відступив. Шлях, який не є тупиком.
В апостолі Павлі — образ того, хто НІКОЛИ не знав Христа особисто, більше того — активно Йому протистояв. І все одно був покликаний. Це звістка тим, хто вважає себе «надто далеко» або «надто грішним» для Бога.
Разом вони кажуть: немає людини, до якої благодать не може дійти. Немає падіння, після якого не можна встати. Немає минулого, яке зупиняє Бога.

Петрів піст і свято у 2026 році

Православної Церкви України живе за новоюліанським календарем. У 2026 році свято першоверховних апостолів Петра і Павла припадає на 29 червня (понеділок). Саме цього дня завершується Петрів піст — один із чотирьох багатоденних постів православного року.
Піст починається через тиждень після П’ятидесятниці і готує вірян до свята. Церква рекомендує цього дня відвідати богослужіння, причаститися та розпочати святковий стіл після Літургії.

МОЛИТВА ДО СВЯТИХ ПЕРШОВЕРХОВНИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА

О, преславні апостоли Петре і Павле, ви душі за Христа віддали і кров’ю вашою пасовище Його удобрили! Почуйте дітей ваших молитви і зітхання, що з серцем скрушеним нині вам приносяться. Ось бо ми беззаконням затьмарились і через це бідами, наче хмарами, покрилися, на єлей доброго життя зубожіли сильно і не можемо противитися вовкам хижим, які зухвало намагаються розкрадати спадок Божий. О сильні! Понесіть неміч нашу, не відлучайтеся духом від нас, щоб не відлучились ми від любові Божої, але твердим заступництвом вашим захистіть, щоб помилував Господь усіх нас, молитов ваших ради, щоб знищив рукописання безмірних гріхів наших і сподобив зі всіма святими блаженного Царства і весілля Агнця Свого, Йому ж честь і слава, і подяка і поклоніння навіки-віків. Амінь.

Українська Православна Церква/Православна Церква України