Святитель Полікарп Смирнський прийняв мученицьку смерть, не зрікшись Христа. Полум’я не змогло його знищити, і його стратили мечем.

Як святитель Полікарп здобув вінець мученика

Святитель Полікарп, єпископ Смирнський, народився близько 80 року, жив у Малій Азії, у м. Смирні. Рано залишившись сиротою, він був вихований, за вказівкою Ангела, благочестивою вдовою Каллістою. Після смерті нареченої матері Полікарп роздав свій маєток і став вести цнотливе життя, служачи хворим і немічним. Його дуже полюбив і наблизив до себе святий єпископ Смирнський Вукол. Він посвятив Полікарпа в диякона, доручивши йому проповідувати в храмі Слово Боже.

У той час був живий святий апостол Іоанн Богослов. Святий Полікарп був особливо близький до святого Іоанна Богослова, якого супроводжував у його апостольських подорожах. Святитель Вукол висвятив святого Полікарпа на пресвітера, а незадовго до кончини заповів поставити його єпископом на Смирнську кафедру. Коли відбувалася хіротонія святого Полікарпа в єпископи, йому явився Господь Ісус Христос. Святитель Полікарп з апостольською ревністю керував своєю паствою. Користувався він великою любов’ю і серед священства. З великою теплотою ставився до нього святий Ігнатій Богоносець. Вирушаючи до Риму, де на нього чекала страта (його розтерзали дикі звірі), він писав святому Полікарпу: «Як керманичам потрібні вітри або охопленому – пристань, так теперішньому часу потрібен ти для того, щоб досягти Бога».

На римський престол вступив імператор Марк Аврелій (161-180), на християн було споруджено одне з найжорстокіших гонінь. Язичники вимагали, щоб суддя шукав святого Полікарпа – «батька всіх християн» і «спокусника всієї Азії». У цей час святитель Полікарп за наполегливим проханням своєї пастви перебував у невеликому селищі недалеко від Смирни. Коли воїни прийшли за ним, святий Полікарп вийшов назустріч і велів їх нагодувати, а сам у цей час став молитися, готуючись до мученицького подвигу. Його страждання і смерть описані в «Посланні християн Смирнської Церкви до інших Церков» – одній із найдавніших пам’яток християнської писемності. Коли його привели на суд, святитель Полікарп твердо сповідував свою віру в Христа і був засуджений до спалення. Кати хотіли прибити його до стовпа, але він спокійно їм сказав, що не зійде з багаття, і його тільки зв’язали мотузкою. Полум’я оточило святого, але не торкнулося його, зімкнувшись у повітрі над його головою. Бачачи, що вогонь не шкодить йому, юрба язичників та іудеїв почала вимагати, щоб його вбили мечем. Коли святому Полікарпу завдали рану, з неї витекло так багато крові, що вона погасила полум’я. Тіло священномученика Полікарпа спалили. Смирнські християни з благоговінням зібрали його чесні останки, свято шануючи його пам’ять.

Збереглася розповідь про святого Полікарпа його учня, святого Іринея Ліонського, яку наводить Євсевій у «Церковній Історії» (V, 20): «Я був ще дуже молодий, коли бачив тебе в Малій Азії у Полікарпа, – звертається святий Іриней до свого друга Флоріна. – …Я міг би тепер вказати місце, де сидів блаженний Полікарп і розмовляв, – міг би зобразити його ходу, спосіб його життя, зовнішній вигляд, його бесіди з народом, його дружнє спілкування з Іоанном, як він сам розповідав, та з іншими самовидцями Господа, – те, як він пригадував їхні слова та переказував, що чув від них про Господа, Його вчення і чудеса… З милості Божої до мене я і тоді ще уважно слухав Полікарпа і записував слова його не на дошці, а в глибині мого серця… Отже, можу засвідчити перед Богом, що якби цей блаженний і апостольський старець почув що-небудь подібне до твого омани, то він негайно заградив би слух свій і виявив би обурення своє звичайною приказкою: «Боже Благий! До якого часу Ти допустив мене дожити».

За життя святитель написав кілька послань до пастви і листів до різних осіб. До нашого часу дійшло його послання до філіппійців, яке, за повідомленням блаженного Ієроніма, читалося в малоазійських церквах за богослужінням. Воно було написано святителем у відповідь на прохання філіппійців надіслати їм листи священномученика Ігнатія Богоносця, що збереглися у святителя Полікарпа.

МОЛИТВА

Боже усього творіння, Ти благоволив прийняти святого єпископа Полікарпа до числа мучеників, † вчини за його заступництвом, щоб ми, разом із ним маючи частку у Христовій чаші, Духом Святим воскресли до вічного життя. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого,† котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, навіки вічні. Амінь.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія