24 липня – cвятої рівноап.Ольги вел. княгині Київської,у святому хрещенні Єлени(969).
Свята Ольга – перша християнка на великокняжому престолі Києва, перша просвітителька й учителька християнської віри в Русі-Україні. Її хрещення створило широкий шлях до християнізації нашої держави. Історики втім знають її аж ніяк не християнські діяння – наприклад, витончену помсту древлянам за вбитого чоловіка князя Ігоря.
Правда, сталося це задовго до хрещення княгині і, в принципі, цілком відповідало тодішнім уявленням про правильне поведінці вірною і люблячої дружини. Зауважимо, що древляни приходили до Ольги, щоб посватати її за свого князя, але княгиня залишилася вірна пам’яті чоловіка і бажала й надалі правити державою одна.
Незважаючи на складності, їй це вдалося. Згодом, провівши внутрішні реформи і налагодивши зв’язки з іншими державами, Ольга благополучно передала князівську владу їх з Ігорем синові Святославу, а сама «зайнялася собою», точніше, звернулася до пізнання істини. Щоб краще дізнатися про християнство, Ольга вирушила в найбільш християнську країну того часу – Візантію.
Візантійський імператор був зачарований красою і розумом 60-річної княгині і запропонував їй вийти за нього заміж. Відмовитися було не можна: це могло спричинити за собою розрив дипломатичних і торгових відносин Русі та Візантії, але й погоджуватися Ольга не хотіла. І, як і колись з древлянами, вирішила піти на хитрість. Перед весіллям вона попросила охрестити її (адже християнський імператор не міг узяти в дружини язичницю), причому хрещеним батьком був обраний сам Костянтин. Питання про шлюб виявився закритим: імператор не міг узяти в дружини власну хресну дочку. Залишається тільки здогадуватися, як міг імператор випустити з поля зору цей важливий догматичний момент.
Хрещення Ольги мало не тільки особисте, але й державне значення. Русь символічно стали вважати дочкою Візантії (адже і Ольга стала хрещеницею візантійського імператора), а це поклало початок більш тісним взаєминам держав. Багато людей, наслідуючи княгиню, прийняли православ’я. Син Ольги Святослав відмовився від хрещення, пояснивши, що воїни з його дружини, які вклонялися язичницьким богам, будуть сміятися і втратять повагу до князя, віруючому в розп’ятого Христа. Зате онук Ольги Володимир не тільки прийняв православ’я, а й охрестив Русь. І причина цього – виховання, дане йому бабусею Ольгою.
Княгиня померла 11 (24 н. Ст.) Липня 969 року, причастившись Святих Христових Таїн. На її прохання Святослав поховав матір за християнським звичаєм у київському храмі святителя Миколая. Тіло княгині залишалося нетлінним, і її онук Володимир переніс мощі святої в Десятинний храм Успіння Пресвятої Богородиці. Монах Яків пише, що в труні було віконце, через яке можна було побачити нетлінне тіло Ольги. Під час нападу монголів мощі Ольги сховали під руїнами Десятинної церкви. Митрополит Петро Могила, відбудовуючи 1635 року невелику церкву на місці Десятинної, віднайшов мощі святої Ольги, вони зберігалися там до XVIII ст. За наказом московського Святішого Синоду їх переховали, але місце нікому не відоме.