Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершив акафіст священномученику Макарію, Митрополиту Київському і всієї Руси. Богослужіння відбулося 13 серпня 2026 року у Володимирському патріаршому кафедральному соборі. Молитву підносили перед нетлінними мощами святителя, які спочивають у цьому храмі.

Хто молився разом із Предстоятелем

Разом із Предстоятелем Православної Церкви України молився настоятель собору протоієрей Борис Табачек. У богослужінні взяли участь клірики собору та запрошене духовенство.

Після акафісту на могилі приснопам’ятного Святійшого Патріарха Філарета було відслужено заупокійну літію.

Митрополит, який не залишив престолу

Священномученик Макарій очолив Київську митрополію наприкінці XV століття. Його попередники майже сто років не бували в Києві. Святитель вважав своїм обов’язком повернутися до давньої кафедри.

Навесні 1497 року митрополит вирушив до Києва. Дорога вздовж Прип’яті була небезпечною: татарські загони регулярно спустошували ці землі. У селі Скригалові поблизу Мозиря святитель зупинився і почав служити Літургію.

Під час служби до нього прибігли зі звісткою про напад. Митрополит відмовився залишити богослужіння. Нападники вдерлися до храму й убили святителя просто біля престолу.

Нетлінне тіло митрополита з почестями перевезли до Києва. Спершу мощі поклали в Софійському соборі — там, куди святитель так прагнув дістатися. Канонізували священномученика Макарія на початку 1620-х років.

У тридцяті роки минулого століття більшовики закрили Софійський собор. Тоді мощі святителя перенесли до Володимирського храму. Відтоді вони спочивають тут.

Собор, у якому це відбувається

Володимирський собор зводили на відзначення 900-річчя Хрещення Русі. Будівництво тривало кілька десятиліть, а освятили храм у 1896 році. Його інтер’єр розписували провідні майстри свого часу.

Сьогодні це патріарший кафедральний собор Православної Церкви України. Тут спочивають мощі священномученика Макарія. Тут же поховано приснопам’ятного Святійшого Патріарха Філарета.

Один храм тримає обидві ці пам’яті водночас. Для київської церковної традиції таке поєднання не є випадковим.

Традиція, яку продовжує Предстоятель

Акафіст священномученику Макарію у Володимирському соборі читають щочетверга. Цю традицію започаткував приснопам’ятний Святійший Патріарх Філарет.

Тому нинішнє богослужіння має подвійне прочитання. Предстоятель молиться перед мощами святителя, убитого за вірність своєму служінню. А потім молиться на могилі того, хто цю щотижневу молитву запровадив.

Обидва поховані в одному храмі. Між ними — понад п’ять століть української церковної історії.

Чому ця пам’ять звучить сьогодні

Історія священномученика Макарія має точну сучасну паралель. Це історія священника, який не покинув свій храм під час нападу.

Українські парафії за останні роки не раз опинялися під ударом. Священники залишалися з людьми там, де було найнебезпечніше. Досвід XV століття виявився не музейним, а цілком актуальним.

Мощі святителя у Володимирському соборі доступні для поклоніння щодня. Щочетверга перед ними звучить акафіст — так, як і століття тому.