До святості покликані всі: українські святі — приклад віри для кожного
Предстоятель ПЦУ про роль українських угодників Божих у формуванні духовної основи нації.
Українські святі як свідки Христової істини у різні епохи та різних випробуваннях
Сьогодні, 22 червня, День усіх святих землі Української: рівноапостольні князі, страстотерпці, преподобні та новомученики — сонм українських святих, які прославляють нашу землю своїми подвигами і молитвами.
У неділю, коли Православна Церква України вшановує всіх святих землі Української, Предстоятель Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звернувся до вірних зі словами глибокого духовного змісту та національного утвердження. Цей день — не лише вияв церковної пам’яті, але й свято сили духу, молитви та історичної пам’яті українського народу.
«Хто вони, всі святі землі Української?» — запитує Митрополит. І відповідає: це ті, хто народився і жив на нашій землі, хто подвизався, молився, страждав і віддавав своє життя за віру, за Церкву, за Україну. Вони — наші провідники на шляху до спасіння, живе свідчення того, що святість можлива не десь далеко, а тут, у рідному краю, серед нашої мови, культури й народу.
Митрополит Епіфаній наголошує, що українські святі — це не лише ченці чи духовенство, але й благочестиві миряни: князі та княгині, преподобні та мученики, ієрархи й прості віряни, які своїм життям засвідчили істину Христову. Особливо у цей день згадуються новомученики ХХ століття — жертви атеїстичних репресій, чия кров стала джерелом релігійного відродження українського народу.
«Ми не забули, як сотні й тисячі мирян і священиків, ченців та ієрархів були закатовані, репресовані, заслані, — зазначає Блаженніший. — Але, як і в давні часи язичницьких гонінь, ця кров мучеників стала насінням віри, яке проросло свободою».
У своїй молитві Митрополит Епіфаній звертається до Господа з проханням про перемогу над ворогами, справедливий мир для України та вічний спокій душам усіх, хто загинув за віру і свободу.
День усіх святих землі Української — це день духовного єднання, пошанування історії, молитви за майбутнє і заклик до наслідування святості у щоденному житті. Бо кожен із нас покликаний до подвигу віри, і кожен здатен стати «угодником Божим» тут і тепер.