Митрополит Епіфаній розглядає відблиск Божої милості у всьому створеному, наголошуючи на значенні природи як джерела натхнення та умиротворення, особливо у часи випробувань. Він закликає помічати красу природи навесні, знаходити в ній натхнення та спокій у душі.

Відкриття духовного натхнення та розради у сприйнятті краси, створеної Богом

Все, створене Господом, створене на благо. Все, що нас оточує – довкілля, природа – це все відблиск Божої милості до нас. Жива й нежива природа відображає красу і довершеність задумів Творця, і саме вона є одним із джерел, де ми можемо черпати натхнення, розраду і умиротворення в ці тяжкі часи випробувань.

Війна випалює душу. Часом здається – буквально і до тла. Смерть, горе, біль і втрати, які вона несе, призводять до духовної порожнечі, яку марно намагатися заповнити якимись звичайними речами. Як наше тіло потребує їжі для свого функціонування, так і наша душа теж потребує поживи, духовної. Турбуватися про духовне здоров’я дуже важливо, бо насправді саме душа животворить тіло. Це вона має розум, волю і почуття, які наповнюють життя тіла змістом, що є вищим за примітивне фізичне існування і який перевершує мить сьогодення.

Зараз, навесні, довкола є безліч прикладів того, що життя завжди перемагає смерть. Навчіться помічати втілену Богом красу в дрібницях: у тендітній ароматній квітці, в молодій соковитій зелені, яка вкриває землю, у милозвучних переливах співів птахів, в кожній краплині роси, яка посміхається сонцю, в кожній хмаринці, яка біжить по небу – в усіх кольорах, формах і візерунках створеної Богом природи.

Побачте, почуйте, відчуйте її красу – вона подарує вам натхнення. Адже часом тиша і усамітненість на природі у спогляданні величі Божого творіння заспокоює набагато краще, аніж безліч слів.