У своєму зверненні Митрополит Епіфаній закликає вірян побачити у стражданнях Христа власну духовну відповідальність.

Слово Предстоятеля ПЦУ про віру, гріх і надію

У день Великої п’ятниці, коли Церква з особливим трепетом згадує страждання, розп’яття і поховання Ісуса Христа, у храмах лунає слово глибокої духовної правди — слово, яке закликає до покаяння, смирення і переосмислення життя.

У своєму зверненні Митрополит Епіфаній наголошує: Велика п’ятниця — це не лише день історичного спогаду, а живе переживання подій Голгофи, до яких кожна людина має безпосереднє відношення. Стоячи перед Плащаницею, віряни не лише оплакують Спасителя, але й усвідомлюють власну духовну відповідальність.

«Бо воістину гріх кожного з нас — це рана на тілі Спасителя», — нагадує Предстоятель, підкреслюючи, що страждання Христа є наслідком не лише історичних обставин, але й гріховної природи людства.

У проповіді Митрополит звертає увагу на глибину Божественного смирення: Творець світу, перед Яким тремтять небесні сили, приймає приниження, знущання і смерть. Це, за його словами, є найвищим свідченням любові до людини — любові, яка не відступає навіть перед хрестом.

Особливу увагу у слові приділено різним станам людського життя. Священнослужителі покликані пам’ятати, що саме духовні провідники засудили Христа. Люди при владі — що несправедливий вирок винесли ті, хто боявся втратити політичну стабільність. Освічені — що книжники оголосили Сина Божого винним. А народ — що натовп легко піддався маніпуляціям і вигукував смертний вирок.

Це, за словами Предстоятеля, є пересторогою для кожного: ніхто не може вважати себе поза цією історією.

Велика п’ятниця також відкриває глибину Таїнства Євхаристії — як реального дару Тіла і Крові Христових, принесених у жертву за спасіння світу. У цьому контексті Плащаниця стає не лише символом, а нагадуванням про реальність жертви.

Попри всю скорботу цього дня, слово Митрополита Епіфанія сповнене і тихої надії. Смерть Христа — не кінець, а шлях до перемоги над гріхом і смертю. Смирення стає силою, яка перемагає гординю, а жертва — основою воскресіння.

Тож Велика п’ятниця — це не лише день плачу, але й день глибокого духовного прозріння. І якщо людина здатна щиро усвідомити свою причетність до Голгофи, її скорбота неминуче перетвориться на радість оновлення у світлі майбутнього Воскресіння.

ДЖЕРЕЛО