Проповідь на Стрітення Господнє
Улюблені во Христі, брати і сестри. Сьогодні ми з вами святкуємо славне й радісне свято Стрітення Господнє. Якщо Різдво й Богоявлення – це були свята Світла, що з’явилося в світ, то сьогоднішнє свято – це свято Світла – прийнятого людиною. Світло не тільки з’явилося в світ, воно осіяло людські душі: «Світ Твой, Господи, знаменася на нас», котрі знайшли, зустріли, побачили й прийняли Бога. На них лягла славна печать Божого Світла.
Наскільки блаженні лиця, котрих сподобив Господь страти учасниками в події принесення Його в храм на сороковий день. Праведний Симеон прийняв на руки свої маля, котре було Вседержителем Богом. І ось він співає пісню, Анна пророчить, а Богоматір з Іосифом благоговійно поклоняються, тому що де Божа присутність, там рай насолоди, бо душа, котра зустрілася з Богом, насолоджується надприроднім блаженством. Поревнуймо, браття і сестри, цим блаженним, бо їхній Господь являється і нашим Господом. Той, Хто зустрівся з ними, готовий зустрітися й з нами, тому й говорить: «вселюся в них і похожду». Вийдемо перед лице Його, зустрінемося з Ним і Він зустрінеться з нами й возрадується дух наш, знайшовши неоціненний скарб, співаючи Богу похвальні пісні спасіння.
Давайте задумаємося над подіями Срітеня Господнього й навчимось як нам цього досягнути. Подивімось, хто приймає участь в Срітені? – Богоматір – Пречиста Діва, два старці й стариця, які вже вступили в межі безстрастя. Тобто – зустрічають Господа чистота й безстрастя: «Блаженні чистії сердцем, яко тії Бога узрят» (Мф.5.8). Всюдисущий Бог благоволить являти видимо для всіх Свою присутність тільки там, де зустрічає чистоту духа і тіла. Якщо ми прагнемо зустріти Господа, поревнуємо про чистоту. Не потрібно далеко йти й задумуватися, що таке чистота й як її досягнути. Чистота – це безстрастя, тобто преображення страстей. Шлях до безстрастя лежить через виконання заповідей. Кожна заповідь, виконана і прийнята серцем в закон постійної діяльності, вбиває, преображає страсть, собі противну. Всі ж заповіді, так прийняті, вбивають всі страсті і вселяють в серці безстрастя.
Не подумаймо, що для цього потрібно робити якісь великі переміни в житті, або ж вибирати якісь особливі шляхи. Ні, в якому званні хто призваний, в тому нехай і перебуває, тому що на всіх шляхах зустрічається Господь, тому що на всіх них лежить печать Його заповідей.
Якщо хто в перебуває в дівстві, дівствуй, як Пречиста; якщо в сім’ї, твори діла правди сімейної, як Іосиф; коли хто вдівець, вдівствуй, як Анна; служить коли хто, служи, як Симеон. Не ходімо далеко, шукаючи заповіді, бо вони під руками. Живімо добре, як сім’янини, як громадяни, як сини Церкви чи як дівственники і вдівці, що присвятили себе Господу, – і будемо жити по заповідях, і освятить нас Христос, й возблаговолить бути прийнятим в обійми серця нашого, як в обійми праведного Симеона.
В Срітені ми бачимо умиротворений дух, котрий являється плодом багатолітньої, важкої й постійної праці над собою. Це не те, що виконав деяку кількість добра й достатньо. Ні, потрібно йти шляхом заповідей з раннього дитинства, подібно Владичиці, йти ним, не ухиляючись від нього, до глибокої старості, уподібнюючись Симеону, котрий свято прожив своє довге життя. Тоді й буде зустріч Господа нагородою за труди всього життя, буде досягненням цілі, після якого починають співати: «нині отпущаєши раба твого…» (Лк.2.29) тому що побачено спасіння, і переселяються з цього життя в вічне, маючи його збереженим через Христа в Бозі.
Господь говорить в Євангелії: «Той, хто має заповіді Мої й дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і з’явлюся йому Сам» (Ін.14.21). Якщо з’явиться, то і прийнятим буде; якщо прийнятим, то і зустрінутим. І ми з вами знаємо з життів святих, що Господь дійсно лицем до лиця являвся багатьом з них, як Своїм учням по воскресінні, так і апостолу Павлу після його навернення, котрий був навчений всім тайнам спасіння від Самого Господа, так і багатьом іншим. Та це з’явлення – зовнішнє – не для всіх потрібне, не всім і даруємо буває. А ось тайне з’явлення Господа в дусі й духу нашому, потрібне кожному християнину. Це той стан, про який молився апостол Павло для учнів своїх: «Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не відобразиться у вас Христос» (Гал.4.19). Ті, хто досягнув відображення лику Господнього в дусі, завжди бачать Господа перед собою і завжди ходять перед лицем Його. Вони, одного разу зустрівши Його, перебувають завжди в цій зустрічі, уподібнюючись праведному Симеону, носячи Господа в обіймах духу, співаючи Йому подячні пісні в почутті спасіння, побаченого і прийнятого внутрішньо й дійсно.
Даруй нам, Господи, потрудитися так, щоб досягнути цього. Буде колись, браття і сестри, й загальне для всього роду людського срітення Господа, коли буде почутий голос: «се Жених грядет, виходіть для срітення». Радісно зустрінуть Його тільки ті, котрі навикнули цій зустрічі тут, стали причасниками сили та правди Його ще тут, в земному житті, або ж хоч поклали початок досягнути цього й почали труди для очищення серця через неухильне виконання заповідей Божих. Та хто не бажав іти цим шляхом на зустріч Христу, будуть поражені цим голосом, і замість радості нападе на них жах і трепет, котрий переросте потім, після Страшного Суду, у вічні пекельні муки.
Тому будемо являти свою любов до Господа через виконання Його святих заповідей, щоб в наших серцях устроїв Господь для Себе світлий храм, щоб ми змогли в своєму житті стати Богоносцями. І тоді, дай Бог, щоб молитвами Пресвятої Богородиці в час нашого переходу в життя вічне в душах наших, наповнених миром, любов’ю та вдячністю за все, звучала пісня праведного Симеона, Амінь.