Ікона Божої Матері, що прославилася чудесами у володіннях Богородиці – на Афоні, в Іверії(Грузії) та в Росії,- названа по імені Іверського монастиря на Святій горі Афон.

Перша згадка про неї сягає ІХ століття – часу іконоборства, коли за наказом єретичної влади в домах і храмах нищили і піддавали нарузі святі ікони. Одна побожна вдова, що жила неподалік Нікеї, зберігала у себе заповітний образ Богоматері. Скоро це виявилося. Прийшли озброєні вояки і хотіли відняти ікону, один з них вдарив святиню списом, і з лику Пречистої потекла кров. Зі сльозами помолившись до Владичиці, жінка пішла до моря і опустила ікону в воду; образ стоячи вирушив хвилями.

Про ікону з простромленим ликом, пущену морем, дізналися на Афоні: єдиний син цієї жінки прийняв чернецтво на святій горі і працював поруч з тим місцем, де колись причалив корабель, що віз на Кіпр Саму Божу Матір і де згодом, у Х столітті, грузинський вельможа Іоан і візантійський полководець Торніке заснували Іверську обитель.

Одного разу насельники Іверського монастиря побачили на морі вогняний стовп вистою до неба – він піднімався над образом Божої Матері, що стояв на воді. Ченці хотіли взяти ікону, але чим ближче підпливав човен, тим далі в море відходив образ. Браття стали на молитву і старанно просили Господа дарувати ікону обителі.

Наступної ночі Пресвята Богородиця явилася уві сні старцю Гавриїлу, який вирізнявся строгим подвижницьким життям і по-дитячому простою вдачею, і промовила: «Перекажи настоятелю та браттям, що Я хочу дати їм Мою ікону для захисту і помочі, потім увійди в море і з вірою йди хвилями – тоді всі пізнають Мою любов і ласку до вашої обителі».

На ранок монахи з молебним співом пішли на берег, старець безбоязно пішов по воді й сподобився прийняти чудотворну ікону. Її поставили в каплиці на березі і три доби звершували перед нею молитви, а потім перенесли в соборний храм (на тому місці, де стояла ікона, відкрилося джерело чистої солодкої води).

На другий день ікону виявили на монастирськими воротами. Її віднесли на колишнє місце, але вона знову опинилася над брамою. Так повторювалося кілька разів. Нарешті Пресвята Богородиця з’явилася старцеві Гавриїлу і сказала: «Перекажи братії: Я не хочу, щоб мене охорняли, але Сама буду вашою Хранителькою в цьому житті і в майбутньому. Я випросила для вас у Бога Мою милість, і доти, поки ви бачите Мою ікону в обителі, благодать і милість Сина Мого щодо вас не зменшиться».

Ченці збудували надбрамну церкву на честь Богоматері, Хранительки обителі, по тому місцю в обителі, яке Владичиця вподобала обрати для перебування Її ікони, де чудотворна ікона перебуває донині. Ікона називається «Портаітісса» – Вратарниця, воротарка, а за місцем свого явлення на Афоні – Іверська. Від назви обителі вона стала називатися «Іверською». Дивний символ, пов’язаний з назвою ікони, проникливо висловлений в акафісті Іверській іконі «Радуйся, блага Вратарнице, що двері райські вірним відчиняєш!».

За переказами, явлення ікони відбулося 31 березня, у вівторок Пасхальної седмиці (за іншими відомостями, 27 квітня). У Іверському монастирі святкування на її честь відбувається у вівторок Світлої седмиці; братія з хресною ходою йде на берег моря, де прийняв ікону старець Гавриїл.

В історії обителі відомо багато випадків благодатної допомоги Божої Матері: чудесного поповнення запасів пшениця, вина і олії, зцілення недужих, позбавлення монастиря від варварів. Так, одного разу перси оточили монастир з моря. Ченці взивали до Божої Матері про допомогу. Раптом піднялася страшна буря і ворожі кораблі потопилися, серед живих лишився тільки один з воєначальних Аміра. Вражений дивом гніву Божого, він розкаявся, просив молитися за прощення його гріхів і пожертвував багато золота і срібла на будівництво монастирських стін.

За передання, перед кінцем світу ікона таким же чудовим чином, як з’явилася, полишить Афон.Це буде одним із знаків Другого пришестя Христа.