В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Улюблені у Христі , браття і сестри! Нас досить часто запитують про те, що таке Православ’я? На це Свята Церква дає відповідь – Православ’я є істинне Богопізнання та Боговшанування; Православ’я є поклоніння Богу Духом і Істиною; Православ’я є прославлення Бога істинним пізнанням Його, поклонінням Йому, життям в Ньому; Православ’я є прославлення Богом людини, істинного служителя Божого, даруванням їй благодаті Всесвятого Духа. Дух є слава християн: «Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений» (Ін.7.39).

Де немає Духа, там немає Православ’я. Православ’я наше основане на міцній, непорушній основі: на вірності вченню Спасителя, Апостолів, святих отців Вселенських Соборів, на віковому досвіді духовно-благодатного життя Церкви, як Тіла Христового. Сонми святих угодників Божих – мучеників, сповідників, чудотворців, преподобних своїм богоугодним життям та праведною кончиною свідчать про істинність та спасенність Православної віри. Грецьке слово «ортодоксія» означає як «правильне вчення», так і «правильне величання, славослів’я». Славослів’я, по вченню святих отців, є вища ступінь молитви, бо являє чисту та безкорисну радість душі у Господі, а звідси й вбудовує життя християнина во славу Божу. Весь зміст духовного життя полягає в тому, щоб навчити людину правильно молитися, тобто правильно богословити, правильно жити, щоб досягнути Христа.

Дорогі браття і сестри! Першу Неділю Великого Посту Церква святкує як Торжество Православ’я. Історично це свято пов’язане з остаточною перемогою Церкви над єрессю іконоборства, що на протязі кількох віків терзала християнський світ. Іконоборці стверджували, що Бога зобразити неможливо. Святі отці, захищаючи Священне Передання Церкви, ставили вшанування ікон в тісний зв’язок з самою основою християнства – Боговтіленням. Так, дійсно, Бога неможливо пізнати, виразити чи зобразити. Та Той, Хто вище всякого людського слова, благоволив народитися в образі людини. Той, Хто невидимий, став видимим через прийняття на себе людської природи: «Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя, а життя з’явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з’явилося нам» (1Ін.1.1-2). «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Ін.1.14), і Боговтілення зробило можливою ікону. Стверджуючи це, Свята Церква стверджує, що Бог істинно втілився, щоб ми істинно обОжнилися, тобто стали богами по благодаті. Тому й не випадково день Торжества іконовшанування – це день всього Православ’я. Божественна Істина втілилась, щоб спасти Собою нас, зранених гріхом через прийняття та втілення згубної неправди. «Як у слові Моїм позостанетеся, – говорить Господь, – тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Ін.8.31-32). Перебувати вірними вченню Христовому може тільки той, хто з рішучістю відкине та постійно буде відкидати всі вчення, навіяні як духами злоби так і людьми, далекими від духовного досвіду, ті вчення, котрі ворожі вченню Христовому, вченню Божому, і буде оберігати його цілісність та недоторканість. В недоторканій цілісності зберігається об’явлене вчення Боже єдино та виключно в лоні християнської Церкви.

Та Православ’я неможливе без Правові’ря. Історія Церкви показує, що там, де порушується права віра, починає руйнуватися і духовне життя. Тому в залежності від того, як люди мислять про Бога, вони створюють свою уяву про спасіння, про відношення між Богом та людиною, про відношення між собою. І якщо вчення про спасіння, про кінцеве призначення людини виявиться помилковим або неповним, то і духовне життя буде урізаним та неповноцінним, воно буде проходити в духовній омані, душевному потьмаренні та в тілесному розбещенні.

Дорогі браття і сестри! Не варто думати, що часи боротьби з фальшивими вченнями пройшли і залишилися в далекій від нас епосі Вселенських Соборів. Ворог роду людського постійно воює на Церкву Христову. Тому і сьогодні Господь закликає нас відстоювати Істину Православ’я перед легіонами проповідників пітьми. Він призиває всіх нас, не тільки пастирів, але й всіх вірних, щоб ми по мірі наших сил в своїх домівках, в крузі наших друзів чи на робочому місці відстоювали цінності Православ’я. Сьогодні з’явилися й з шаленою швидкістю розростаються у всіх сферах життя, а, найважливіше, в душі людини невір’я, ненависть та бісівська гординя, котрі, в свою чергу породжують брехню, лицемірство та фальш, що отруюють наше життя. В наслідок цього з’являються в людських відносинах непорозуміння, напруга, підозра, осуд, тобто відсутність гармонійного християнського життя. Торкнулося все це і Церкви в виді єресей та розколів, ввійшло і у відношення між духовенством та паствою, являючи до цього небачені духовні хвороби. Сьогоднішні чада Церкви несуть на собі печать всезагальної апостасії, відступлення від Бога. Ми приходимо до духовного життя, будучи обтяжені багаторічним гріховним тягарем, зі спотвореними поняттями про добро та зло. І сприйнята нами правда земна та мудрість світу що лежить у злі, перечить в нашім серці Правді Небесній, що кволим паростком пробивається крізь тверду землю нашого нерозкаяного серця. Досить часто через нашу безпечність, лінивство, розумове розслаблення, гріх оволодіває нами і тоді починається страшна підміна духовного життя – грою в духовне життя. Ця гра, породжуючи спотворені поняття про духовність, починає затоплювати світ лжедуховністю. Сьогодні ми з вами спостерігаємо, а досить часто і самі являємося співучасниками цього процесу, а саме споживацького, раціонального, екзальтичного відношення до Церкви, коли Церква сприймається не як Тіло Христове, а як звичайна світська організація, котра надає визначений асортимент духовних послуг, діставши котрі, всі почувають себе досить вільними від всяких обов’язків, як по відношенню до Церкви, так і по відношенню один до одного, як пастирів до пастви, так вірних і до своїх пастирів. Одні дістали винагороду за надані послуги, інші, задовольнивши свої духовні потреби, уявляють себе спасенними. Тому важливо усвідомити собі те, що Православ’я, це не тільки віра в Триєдиного Бога, це не тільки віра у Боговтілення, Єдину Церкву та воскресіння мертвих, це життя вірних по образу життя Лиць Триєдиного Бога в єдиній Божественній природі. Тільки тоді можна говорити про наше спасіння, Правовір’я, Православ’я тай про християнство в цілому.

В дні Великого Посту, коли від нас вимагається смирення, послух, покаяння, ми повинні в своїй душі, до всього людства, посіяти зерна прояву любові, братолюбства, прощення один одному, прощення всіх нанесених нам образ, а також самим виправляти свій шлях і просити у Бога прощення наших гріхів. Якщо ми по духу, а не тільки по імені будемо дійсними православними, Господь Сам, Своєю благодаттю буде допомагати нам. Тільки через довге, терпеливе і постійне слідування вченню Церкви людина стає дійсно церковною. І ця церковність стає тим джерелом, котре звіщає їй найпотаємніше в духовному житті, котре вірно веде її до спасіння. Тому для нас з вами дуже важливо заставити себе навчитися думати, відчувати та говорити так, як думає, відчуває та говорить наша Свята Церква, – і в цьому вірний завдаток нашого спасіння. Ухилення з цього шляху завжди таїть небезпеку для кожного, хто шукає спасіння. Наслідком цього ухиляння обов’язково стане спотворення духовного життя, відсутність наглядних його плодів, навіть при наявності великого напруження сил та волі, і, в кінцевому результаті, якщо людина не отямиться і не виправиться, все обернеться для неї втратою Вічного життя. Тому будемо молитися за нашу Церкву, котрій загрожують сьогодні і лжевчення, і розколи. Будемо молитися за нашу Батьківщину, щоб вона навернулася до Христа і щоб ті проблеми, які ми переживаємо сьогодні, сприяли не помутнінню нашого розсудку, а, навпаки, його просвітленню та очищенню нашої совісті. Будемо молитися і за нас самих, щоб в подальші дні Великого Посту досягнути успіхів в духовному зціленні, а Господь щоб дарував нам дух істинної і православящої молитви і ввів нас в радість Свого Воскресіння.