Возлюблені у Христі браття і сестри! Багата Христова Церква, та не тим багатством, якого шукає «цей світ». Не золотом і не суєтною славою. Багатовічний досвід Церкви дарує нам величезні скарби духу, зібрані святими, котрі пройшли через земне життя шляхом виконання заповідей Христових, шляхом покаяння та терпіння. Ми з вами прийшли в Церкву, щоб стати причасниками цих скарбів, принести плоди й наслідувати одну участь з ними в Царстві Христовому.

Одним зі скарбів Церкви являються підготовчі неділі перед Великим постом. Пройшовши через труд молитви, покаяння та обмеження в насолодах, людина повинна, як по ступенях зійти на вершину духовності, лицем до лиця стати перед Богом, Котрий сходить на Хрест, і в Пасхальну ніч стати причасником таїнства Воскресіння.

Сьогодні в Євангелії ми чули слова Господа про те, що Він «прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло». Возлюблені браття та сестри! Ці, виповнені милосердя слова, сказані про грішника, котрого праведний суд Божий відніс до тих, хто загинув, та котрий віднайдений благодаттю викуплення, внесений та вписаний нею в число спасенних.

Митар, збирач податків Закхей, був старшим над митарями. Будучи спокушений блиском золота та срібла, цей нащадок Адама, через зловживання своєю посадою став на шлях неправедного збагачення. Душевною недугою його було користолюбство, а звідси розвинулося немилосердя й відсутність співстраждання до ближнього. Закхей став закоренілим грішником.Причина його гріховності полягала в тому, що він досить поверхнево знав Закон Божий. Більшість його співвітчизників були зайняті тільки своїм земним устроєм, прагнучи до влади слави, багатства та насолод. Закон Божий, якщо і вивчався, то тільки по букві; богослужіння відправлялися лише для задоволення обрядових потреб; доброчинності звершувалися поверхнево, холодно, з бажанням вплинути на суспільну думку. Закхей жив як і всі, по звичаях ворожого Богу світу, й був досить забезпеченою людиною, котра виділялася своїм блиском багатства та слави, зате в духовному відношенні він був грішником, приреченим на вічні муки в темницях пекла.

В цей час Спаситель світу, звіщаючи Благу Звістку, проходив через Ієрихон. Закхей загорівся бажанням побачити Господа й забрався на смоківницю. Для чого ж йому потрібно було побачити Христа, чого йому в житті бракувало? Влада, гроші, слава, здоров’я, сім’я – все в нього було. Не було тільки найважливішого, про що звіщав Учитель світу і без чого немає спокою в душі – смирення, милосердя, миру й любові. Та ми знаємо, що Господь прийшов в цей світ, щоб відшукати те, що загинуло й вирвати його з тенет вічної смерті. Щоб зруйнувати справи диявола, Він входить в дім Закхея. Серце митаря наповнилося щиросердечної радості, благодать Божа осіяла його закоренілу в гріхах природу, й відвернулося його серце від любові до гріховного життя, до тлінного багатства, животворною силою воскресило в Закхею ті добрі якості його душі, які були приглушені в ньому жадобою наживи, користолюбства та презирства до оточуючих. Ставши перед Господом Закхей сказав: «Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо» (Лк.19.8).

В цій обіцянці виражено усвідомлення гріха, покаяння та виправлення, поєднаних з величезною самопожертвою. Закхей зізнається в користолюбстві й вирішує очистити та освятити своє серце щирою роздачею милостині. Покаяння Закхея відразу ж приймається Господом. Про цього грішника, котрий ще кілька хвилин перед тим належав до числа загиблих, Господь звіщає: «Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів» (Лк.19.8). Закхей був нащадком Авраама лише по плоті, та через свою доброчинність став сином Авраама й по духу.

Велика, о браття та сестри, відроджуюча сила Благої Звістки – Євангелія! Подивімось, Закхей не тільки розкаявся в своєму гріховному житті, а вже й приносить щедрий плід покаяння. Так, Закхей уже не живе цінностями гріховного світу; він вирваний з під впливу диявола, котрий навіював йому погибельну ціль життя. На заклик до покаяння митар «гріх свій перед Богом відкрив і беззаконня свої сповідав», і дав йому Господь силу живої, практичної віри. Закхей-митар вступив в «тісні ворота», що ведуть в вічне життя. «Тісні ворота» – це шлях самоутримування та самообмеження. Перед нами вже не грубий збирач податків, а смиренний раб Божий Закхей; перед нами не збуджений жадобою наживи знервований злодій, а через покаяння умиротворений, роздавши своє майно убогим, Христовий друг – Закхей.