Щоб зайти до Свято-Михайлівського Золотоверхого, людина проходить повз Стіну пам’яті полеглих за Україну. Тисячі облич на монастирському мурі.

Хтось шукає своїх. Хтось просто зупиняється й не може йти далі.

А потім двері собору зачиняються за спиною — і починається спів за живих.

20 вересня о 16:00 у Михайлівському Золотоверхому відбудеться благодійний концерт «Голос молитви». Кошти зберуть на 20-ту бригаду оперативного призначення Національної гвардії «Любарт», яка зараз тримає Торецький напрямок.

Дорога від мертвих до живих

У цьому переході є щось, чого не влаштуєш навмисне.

Спершу ти дивишся в обличчя тих, кого вже немає. Потім заходиш під склепіння й чуєш хор, який просить за тих, хто ще стоїть на позиціях.

Між цими двома точками — кілька десятків кроків.

Саме тому цей собор підходить для такого вечора, як жоден інший храм у Києві.

Чому Михайлівський

Цей храм сам пройшов через знищення.

Радянська влада розібрала Михайлівський Золотоверхий у 1930-х. По каменю. Мозаїки вивезли, на місці святині лишилася порожня площа.

Він повернувся наприкінці 1990-х — відбудований заново, на тому самому місці, під тими самими банями.

Тут не треба пояснювати, що зруйноване можна відновити. Тут це видно.

У 2013–2014 роках монастир відчинив двері для поранених. Тоді ж над Києвом ударив набат його дзвіниці — сигнал, яким століттями скликали місто в час смертельної небезпеки.

Хто співатиме

До Києва приїжджають хори «Агіос» і «Воскресіння» Волинської православної богословської академії.

Керівниця та диригентка — матінка Ірина Веретка Казмірчук. Ведуча — матінка Наталя Волочай. Солісти — Лук’ян Ілля Веретка Казмірчук і Михайло Киця.

Це не професійна трупа на зарплаті. Це студенти й викладачі академії, матушки, парафіяльні співаки. У кожного робота, служба, діти.

Репетиції йдуть вечорами, після всього іншого. Два хори треба звести так, щоб вони звучали в один голос.

Потім — дорога. Від Луцька до Києва майже шість годин. Виїзд удосвіта, повернення поночі. Заради півтори години співу, за які ніхто з них не отримає нічого.

Хто благословив

Концерт відбувається з благословення Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнішого Митрополита Епіфанія.

Захід проходить за підтримки митрополита Луцького і Волинського Михаїла. Організатор — Волинська єпархія ПЦУ.

Приймає волинян у Києві намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря архієпископ Вишгородський Агапіт.

Кому збирають

«Любарт» починався на Волині в лютому 2022 року як добровольче формування. Тоді це були люди, які просто прийшли.

Ветерани АТО, ветерани «Азову», футбольні вболівальники, члени патріотичних організацій, звичайні волиняни без військового досвіду.

Влітку 2022-го підрозділ став окремим загоном спеціального призначення. У лютому 2024-го — п’ятим батальйоном «Азову». 15 квітня 2025 року розгорнувся у 20-ту бригаду оперативного призначення 1-го корпусу Нацгвардії «Азов».

Бригада звільняла Київщину. Воювала за Бахмут, за Нескучне і Велику Новосілку. Була в Серебрянському лісі на Луганщині. Працювала на Запоріжжі та Херсонщині.

Названа на честь князя Любарта Гедиміновича — правителя і захисника Волині у XIV столітті.

Волинь дала цим людям ім’я. Волинь дала їм людей. Тепер Волинь їде до Києва, щоб за них зібрати.

Що може зробити людина в тилу

Цивільна людина не може поїхати замість когось на позицію. Не може забрати з-під обстрілу. Не може повернути тих, чиї обличчя на стіні.

Вона може прийти. Може постояти під час співу. Може лишити гроші, з яких бригада купить те, чого їй бракує сьогодні.

У неділю, 20 вересня, о 16:00 у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі в Києві. Вхід вільний.

Радимо прийти трохи раніше. І врахувати, що в умовах воєнного стану захід може бути скоригований через повітряну небезпеку.