Святкуємо престольне свято Золотоверхого монастиря – день великомучениці Катерини та преподобного Меркурія Чернігівського. Ці святі, живучи в різні епохи, об’єднуються не лише в спільному вшануванні, але й поділеним подвигом віри, що вдихає нас в утриманні віри навіть у найтемніші часи. Їхні життєві шляхи свідчать про те, що жодні гоніння не подолають Христову Церкву, а кров мучеників стає насінням нових паростків віри.

Подвиг віри, що перетинає час: вшанування святих, об’єднаних сповіданням християнської віри

24 листопада наш Золотоверхий монастир відзначає одне із своїх престольних свят, адже правий приділ Михайлівського собору освячено на честь великомучениці Катерини, пам’ять якої сьогодні святкує Православна Церква, а також ми вшановуємо і преподобного Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського.

Святі Катерина і Меркурій жили в різний час. Катерина жила наприкінці ІІІ – на початку IV століття, Меркурій – у ХІХ та ХХ століттях. Великомучениця жила у Єгипті, в столичному місті Олександрія, преподобний народився, виріс та ніс свої подвиги в Україні – на рідній Чернігівщині та у нашій столиці, Києві.

Однак поєднує їх не лише спільний день вшанування, який маємо сьогодні, але найбільше єднає той подвиг сповідання християнської віри, який вони звершили за свого життя і за який прославлені серед святих.

У всі часи і в кожному поколінні Господь являє праведників, запалює світильники віри, приклад яких надихає багатьох зберігати віру навіть у найтемніші часи.

Життя і святої великомучениці Катерини, і преподобного Меркурія доводять, що ніякі гоніння, утиски, переслідування не здатні подолати Христову Церкву і перемогти її. Але навпаки, за влучним висловом одного з давніх церковних письменників, кров мучеників стає насінням, з якого зростають нові паростки віри.

Святі великомученице Катерино і преподобний отче наш Меркуріє, моліть Бога за нас!

Джерело: Свято-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир