Святитель Анатолій, патріарх Константинопольський: страж православної істини
3 липня ПЦУ вшановує святителя Анатолія, патріарха Константинопольського. Учень Кирила Олександрійського, творець IV Вселенського Собору в Халкідоні, автор 28-го правила про рівночесність престолів. Його спадщина — підґрунтя автокефалії ПЦУ.
«Істину не створюють. Її приймають, бережуть і передають»: 3 липня — пам’ять святителя Анатолія, патріарха Константинопольського

Сьогодні Православна Церква України вшановує пам’ять святителя Анатолія, патріарха Константинопольського — одного з найважливіших захисників православної віри у V столітті, без якого неможливо зрозуміти ні канонічну будову сучасного православ’я, ні місце Константинопольського Патріархату як Першого престолу вселенського православ’я.
Від Александрії до Константинополя
Святитель Анатолій народився в Александрії в другій половині IV століття — в місті, де грецька філософська мудрість зустрілася з євангельською вірою і де народилося православне богослов’я. Тут він здобув освіту, прийняв священний сан і став дияконом при самому святителі Кирилі Александрійському — одному з найвеличніших отців Церкви, захиснику богоматеринства Пресвятої Богородиці.
Разом зі святителем Кирилом Анатолій брав участь у III Вселенському Соборі в Ефесі (431), де Церква урочисто сповідала Пресвяту Богородицю Богородицею і засудила єресь Несторія, який розривав єдність Особи Христа.
«Розбійницький собор» і відновлення православ’я
У 449 році відбулася церковна катастрофа: так званий «Розбійницький собор» в Ефесі незаконно засудив захисника православної христології патріарха Флавіана Константинопольського. Той помер від знущань.
Саме тоді на Константинопольську кафедру був обраний Анатолій. Він негайно взявся за відновлення чистоти православ’я: вже в 450 році на Помісному Соборі у Константинополі засудив єресь Євтихія і Діоскора. Пам’ять страдника Флавіана відновив, його мощі перенесли до столиці і зарахували до лику святих.
IV Вселенський Собор: Халкідонський догмат
У 451 році за діяльної участі патріарха Анатолія в Халкідоні зібрався IV Вселенський Собор — найбільший богословський форум ранньої Церкви, на якому було зібрано понад шістсот єпископів.
Собор урочисто сповідав:
Господь Ісус Христос — «досконалий у Божестві і досконалий у людстві, істинний Бог і істинна Людина, у двох природах незлитно, незмінно, нероздільно і нерозлучно».
Ця формула стала серцем православної христології. Вона відповіла на питання, від якого залежало наше спасіння: Христос прийняв повноту людської природи, щоб зцілити й спасти людину.
Неприйняте — не зціляється», — вчили святі отці.
28-е правило і канонічний устрій православ’я
Окремо слід сказати про Правило 28 Четвертого Вселенського Собору, прийняте за участі святителя Анатолія. Воно встановило рівночесність Константинопольського патріаршого престолу з престолом Старого Риму — як другого за честю у вселенському православ’ї.
Це правило має пряме значення для розуміння канонічного статусу Православної Церкви України. Саме Вселенський Патріархат Константинополя — правонаступник тієї кафедри, честь якої захищав святитель Анатолій, — надав Томос про автокефалію ПЦУ у 2019 році. Канонічна лінія, яку заклав святитель Анатолій п’ятнадцять століть тому, веде прямо до сьогоднішнього дня.
Урок для нас
Сьогодні ми також живемо в час, коли світ пропонує замінити істину зручністю, а вірність — компромісом. Та святитель Анатолій нагадує: істина не належить нам. Вона є даром Божим, який Церква покликана зберігати і передавати наступним поколінням.
У ці дні, коли Україна переживає біль війни, коли наш народ знову оплакує невинно убієнних, особливо просімо Господа, щоб дарував нам мудрість залишатися вірними Євангелію, мужність стояти в правді та силу не втрачати надії.
Святителю отче Анатолію, патріарше Константинопольський, моли Бога за Україну, за Православну Церкву та за всіх, хто шукає істини Христової.
Слава Ісусу Христу.

