3 липня ПЦУ вшановує святителя Анатолія, патріарха Константинопольського. Учень Кирила Олександрійського, творець IV Вселенського Собору в Халкідоні, автор 28-го правила про рівночесність престолів. Його спадщина — підґрунтя автокефалії ПЦУ.

«Істину не створюють. Її приймають, бережуть і передають»: 3 липня — пам’ять святителя Анатолія, патріарха Константинопольського

Сьогодні Православна Церква України вшановує пам’ять святителя Анатолія, патріарха Константинопольського — одного з найважливіших захисників православної віри у V столітті, без якого неможливо зрозуміти ні канонічну будову сучасного православ’я, ні місце Константинопольського Патріархату як Першого престолу вселенського православ’я.

Від Александрії до Константинополя

Святитель Анатолій народився в Александрії в другій половині IV століття — в місті, де грецька філософська мудрість зустрілася з євангельською вірою і де народилося православне богослов’я. Тут він здобув освіту, прийняв священний сан і став дияконом при самому святителі Кирилі Александрійському — одному з найвеличніших отців Церкви, захиснику богоматеринства Пресвятої Богородиці.

Разом зі святителем Кирилом Анатолій брав участь у III Вселенському Соборі в Ефесі (431), де Церква урочисто сповідала Пресвяту Богородицю Богородицею і засудила єресь Несторія, який розривав єдність Особи Христа.

«Розбійницький собор» і відновлення православ’я

У 449 році відбулася церковна катастрофа: так званий «Розбійницький собор» в Ефесі незаконно засудив захисника православної христології патріарха Флавіана Константинопольського. Той помер від знущань.

Саме тоді на Константинопольську кафедру був обраний Анатолій. Він негайно взявся за відновлення чистоти православ’я: вже в 450 році на Помісному Соборі у Константинополі засудив єресь Євтихія і Діоскора. Пам’ять страдника Флавіана відновив, його мощі перенесли до столиці і зарахували до лику святих.

IV Вселенський Собор: Халкідонський догмат

У 451 році за діяльної участі патріарха Анатолія в Халкідоні зібрався IV Вселенський Собор — найбільший богословський форум ранньої Церкви, на якому було зібрано понад шістсот єпископів.

Собор урочисто сповідав:
Господь Ісус Христос — «досконалий у Божестві і досконалий у людстві, істинний Бог і істинна Людина, у двох природах незлитно, незмінно, нероздільно і нерозлучно».

Ця формула стала серцем православної христології. Вона відповіла на питання, від якого залежало наше спасіння: Христос прийняв повноту людської природи, щоб зцілити й спасти людину.
Неприйняте — не зціляється», — вчили святі отці.

28-е правило і канонічний устрій православ’я

Окремо слід сказати про Правило 28 Четвертого Вселенського Собору, прийняте за участі святителя Анатолія. Воно встановило рівночесність Константинопольського патріаршого престолу з престолом Старого Риму — як другого за честю у вселенському православ’ї.

Це правило має пряме значення для розуміння канонічного статусу Православної Церкви України. Саме Вселенський Патріархат Константинополя — правонаступник тієї кафедри, честь якої захищав святитель Анатолій, — надав Томос про автокефалію ПЦУ у 2019 році. Канонічна лінія, яку заклав святитель Анатолій п’ятнадцять століть тому, веде прямо до сьогоднішнього дня.

Урок для нас

Сьогодні ми також живемо в час, коли світ пропонує замінити істину зручністю, а вірність — компромісом. Та святитель Анатолій нагадує: істина не належить нам. Вона є даром Божим, який Церква покликана зберігати і передавати наступним поколінням.

У ці дні, коли Україна переживає біль війни, коли наш народ знову оплакує невинно убієнних, особливо просімо Господа, щоб дарував нам мудрість залишатися вірними Євангелію, мужність стояти в правді та силу не втрачати надії.

Святителю отче Анатолію, патріарше Константинопольський, моли Бога за Україну, за Православну Церкву та за всіх, хто шукає істини Христової.

Слава Ісусу Христу.

Українська Православна Церква/Православна Церква України