Форум у Києві став майданчиком єдності церков і капеланів, які підтримують воїнів вірою й молитвою.

Об’єднані молитвою, служінням і надією

У Києві 7–8 жовтня відбувся Всеукраїнський форум капеланів під символічною назвою «Об’єднані в служінні. Бути поруч», організований Радою Євангельських Протестантських Церков України. Подія зібрала понад 450 учасників, серед яких — 360 військових капеланів і волонтерів Сил оборони України.

Форум розпочався хвилиною мовчання в пам’ять про полеглих захисників, молитвою «Отче наш» і виконанням Гімну України. До учасників звернулися представники різних християнських конфесій — єпископи, пастори, духовні лідери. Їхні слова об’єднувала головна думка: віра — це те, що тримає Україну в найтемніші часи війни.

Заступниця керівника Офісу Президента України Олена Ковальська наголосила, що «лінія фронту сьогодні проходить не лише по нашій землі, а й у серцях — між добром і злом». Вона подякувала капеланам за те, що «своїми серцями тримають цю лінію, підтримуючи надію, віру й силу українського народу».

Виступаючи від імені Міністра оборони України, підполковник Діана Копаниця висловила вдячність духовним наставникам війська: «Справжня сила армії — це не лише техніка чи стратегія. Це — віра, моральний дух і надія наших захисників».

Про розвиток служби військового капеланства Збройних Сил України розповів начальник Служби військового капеланства ЗСУ полковник Олександр Вовкотеча, зазначивши, що капелани сьогодні забезпечують духовну підтримку воїнів у найважчі моменти служби, допомагають долати страх, втрати та зневіру.

Під час форуму десять капеланів були відзначені Відзнакою Президента України «За оборону України». Нагороди вручив голова Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, а Грамоти командування Сухопутних військ — начальник Служби військового капеланства СВ ЗСУ полковник Лариса Полянська.

Учасники форуму обговорювали теми духовної і психологічної підтримки військових, роботу з ветеранами, родинами полонених, а також освітні й реабілітаційні програми. Ділилися досвідом, як «бути поруч» — не лише фізично, а насамперед духовно.

Військовий капелан під час війни вкладає у серце воїна наймогутнішу зброю — віру, а в душу — надію. Його присутність на фронті — це нагадування, що навіть серед вибухів Бог не мовчить, і що життя, молитва і добро сильніші за смерть.

Форум завершився спільною молитвою за Україну, її воїнів і мирне майбутнє.

Хочете більше дізнатися про духовне життя автокефальної Української Православної Церкви? Запрошуємо відвідати наш сайт Православної Церкви України!

ДЖЕРЕЛО