Предстоятель ПЦУ закликав українців черпати силу з прикладу Патріарха, який пройшов шлях мученика і переможця духом.

«Його не зламали тюрми, бо його дух був сильніший за кайдани», — сказав Митрополит Епіфаній

30 жовтня 2025 року на благословенній землі Прикарпаття, у селах Старий Косів і Хімчин, відбулися урочистості з нагоди 100-річчя від дня народження Патріарха Володимира (Романюка) — великого духовного лідера, невтомного борця за віру та свободу українського народу. Саме тут, на його рідній землі, Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершив Божественну літургію, освятив пам’ятник Патріарху та заклав символічний сад «Віри та свободи».

Цей день став не лише актом пошани, а й глибоким духовним осмисленням — молитвою за того, хто впродовж усього життя ніс хрест боротьби за істину, за автокефалію Церкви, за відродження українського духу.

Жертва любові та служіння

У своєму зверненні до вірян Блаженнійший Митрополит Епіфаній підкреслив, що постать Патріарха Володимира є символом духовної непохитності, жертовності та безмежної любові до Бога й України.

«Патріарх Володимир двічі за своє життя був ув’язнений за любов до Церкви та народу. Його не зламали ні тюрми, ні табори, бо дух його був сильніший за будь-які кайдани. І навіть після свого упокоєння він продовжує єднати українців у боротьбі проти зла та неволі», — наголосив Предстоятель.

Справді, життя Патріарха Володимира — це євангельська притча, втілена у XX столітті. Він свідомо відмовився від комфорту, від мирського спокою, обравши шлях служіння. Його страждання й терпіння стали не поразкою, а духовною перемогою, бо вони запалили в серцях людей вогонь віри, який не згас і сьогодні.

Від жертовності — до духовного воскресіння

Митрополит Епіфаній наголосив, що подвиг Патріарха Володимира — це свідчення непереможної сили духу, яка веде український народ і тепер, у час нових випробувань.

«Ми бачимо на його прикладі: коли дух не зламаний — народ непереможний. Патріарх Володимир довів, що духовна сила здатна перемогти імперію зла. І саме тому сьогодні ми мусимо зберігати єдність, плекати віру і служити один одному в любові», — зазначив Блаженнійший.

Закладений у Старому Косові сад «Віри та свободи» став живим символом цього духовного воскресіння — знаком продовження справи Патріарха Володимира в нових поколіннях українців, які не втратили віри у перемогу добра.

Пам’ять, що веде у вічність

У своєму слові Митрополит Епіфаній згадав і день поховання Патріарха, який увійшов в історію як «Чорний вівторок». Тоді, в 1995 році, натовпи людей, які несли його тіло вулицями Києва до Софії, продемонстрували світові — український народ прокинувся, а його Церква відроджується.

«Цей день став пророчим образом наших Майданів — нашого прагнення свободи. Бо кров мучеників і сльози праведників не пропадають, вони проростають у перемогу», — сказав Предстоятель.

Тож нині, коли Україна знову бореться проти зла, постать Патріарха Володимира знову нагадує про головне: не можна перемогти народ, який живе вірою, не можна знищити Церкву, що стоїть на правді Божій.

Жива спадщина духу

Завершуючи свої роздуми, Блаженнійший Митрополит Епіфаній закликав кожного християнина наслідувати приклад Патріарха — жити не для себе, а для служіння Богові, Церкві й народу: «Його свята справа живе. Його боротьба продовжується нині. Ми молимося за нього і за всіх, хто продовжує справу боротьби за рідну Україну. Вічна йому пам’ять, а Богу нашому — слава на віки віків».

Пам’ять про Патріарха Володимира сьогодні — це не лише сторінка історії. Це жива ікона українського духу, який не скоряється жодним темрявам, бо в його серці — світло Христове.

Хочете більше дізнатися про духовне життя автокефальної Української Православної Церкви? Запрошуємо відвідати наш сайт Православної Церкви України!

ДЖЕРЕЛО