Живе слово крізь століття: перевидано Бучацьке Євангеліє XII–XIII століть
Давній рукопис, що є однією з найцінніших пам’яток українського християнства, знову доступний сучасним читачам.
Переклад, відновлення і любов до рідного слова — як акт духовного служіння
У Бучацькому ліцеї імені Святого Йосафата відбулася особлива подія — презентація перевиданого Бучацького Євангелія, рукописної пам’ятки XII–XIII століть, що є однією з найдавніших українських святинь писемності.
Як розповіла заступниця міського голови Бучача Олена Сурм’як, це Євангеліє є старішим навіть за знамените Пересопницьке Євангеліє, на якому складають присягу українські президенти.
«Це сакральна книга культурного, духовного, релігійного мистецтва. Євангеліє говорить про Бучач як про місце, надзвичайно важливе в історії. Ми зробили перевидання, трішечки осучаснили, переклали зі староукраїнської на сучасну мову. Кожна сторінка складається з двох частин: фотографії оригіналу і перекладу. Художнє оформлення зберегло стиль і характер оригіналу», — зазначила вона.
Бучацьке Євангеліє — це збірник євангельських читань, укладений для богослужінь на свята. У XV столітті святиня зберігалася у монастирі села Городище, а згодом — у василіанському Хрестовоздвиженському монастирі в Бучачі. Тепер перевиданий примірник буде збережено у ліцеї імені Святого Йосафата — як духовну та освітню спадщину для молодого покоління.
Відродження цієї книги стало прикладом любові до історії, культури та віри, адже Бучацьке Євангеліє не лише свідчить про давню книжну традицію, але й утверджує тяглість української духовності — від середньовічних скрипторіїв до наших днів.
Його перевидання — це нагадування, що Боже слово живе у серці народу, попри століття утисків, воєн і забуття.