На Мюнхенській конференції архімандрит Кирило Говорун розкрив механізми інструменталізації релігії у війні в Україні та закликав повернути первинні етичні норми.

Критичний аналіз активної ролі церковних структур та виклик до морального відродження

«Знову зробити етику великою»: Релігійний вимір війни в словах архімандрита Кирила Говоруна

12–13 лютого 2025 року у Мюнхені на конференції «Безпека в Європі: Релігійні виміри війни та моральна відповідальність за мир» архімандрит Кирило Говорун виступив із гострою та багатогранною промовою, в якій розкрив механізми інструменталізації релігії під час війни в Україні. У центрі уваги – не лише активна роль окремих церковних інституцій, а й внутрішні кризи, що виникають, коли адміністративні структури відходять від первинної природи Церкви.

Архімандрит Говорун наголосив, що термін «інструменталізація» часто вказує на пасивність, тоді як самі церкви, як колективні субʼєкти, здатні на самостійні вибори. «Інструмент не має ні душі, ні розуму, ні волі, — сказав він, — а Церква має». Він зазначив, що деякі церкви свідомо обирають як активну, так і пасивну підтримку війни, що свідчить про їхню власну волю та відповідальність.

Особливо гостро архімандрит критикував Російську православну церкву, яка, на його думку, стала «локомотивом» війни. За його словами, на відміну від історичних прикладів співпраці церков із режимами у фашистській Італії чи нацистській Німеччині, сьогоднішня Росія бачить у церкві головного актора, який активно формує наративи та мобілізує населення. Примером такої ролі став випадок у Москві, коли під час зустрічі з патріархом священик з Підмосков’я висловив незгоду з патріотичним ухилом церковних відносин, а патріарх відповів, ніби «такого ніколи не чув». За думкою архімандрита, цей інцидент яскраво демонструє розрив між первинною етикою Церкви та її структурними інтересами.

Говорун розрізняє «природу» Церкви – її базові християнські етичні норми, які мають бути незмінними, – і її адміністративні структури, що повинні підтримувати цю природу. Проте, коли структури набувають автономії та стають головною цінністю, виникає внутрішня криза. Цей процес, за його словами, посилився під час війни, коли інституції, як-от Московський патріархат, стають знаряддям політичних маніпуляцій, а міжнародні організації – об’єктами грубої інструменталізації.

Архімандрит також звернув увагу на зловживання поняттям «пост-правди», що перетворює право бути собою в джерело маніпуляцій. Подібно до цього, постсекуляризм, спочатку задуманий як міст між релігією та світським суспільством, сьогодні використовується як виправдання для співпраці церкви та держави у веденні війни. За його словами, навіть ідеї діалогу та екуменізму стають засобом для досягнення політичних цілей.

Виступ архімандрита Кирила Говоруна – це заклик до відновлення справжньої етики. Він попереджає, що коли універсальні етичні принципи замінюються соціальним дарвінізмом і релятивізованими пост-правдивими наративами, то втрачається здатність церквей та інших організацій вести боротьбу за мир та справедливість. «Нам зараз найбільше потрібно зробити етику великою знову», – підсумував він.

Виступ архімандрита став не лише риторичним аналізом сучасних проблем, а й нагадуванням про моральну відповідальність кожного суб’єкта, залученого у процеси, що визначають майбутнє суспільства.