Святий Євфимій народився у VIII ст. в м. Узари біля кордону Лікаонії. Батьки відрядили його на нав­чання до Алсксандрії. По кількох роках юнак повер­нувся на батьківщину і прийняв чернечий постриг у місцевому монастирі. Новопострижений інок виріз­нявся винятковим смиренням, послухом та іншими чеснотами, тож невдовзі його висвятили на диякона, а згодом і на священика.

Слава про його вченість та чесноти настільки по­ширилася, що віруючі Сардійської Церкви запро­сили його заступити місце їхнього єпископа, який щойно помер. Попри своє небажання преподобний підкорився волі Божій і став, за образом Христа, доб­рим пастирем, сповненим турботи про спасіння сво­єї отари. Намагаючись бути всім радше слугою, аніж господином, він водночас навчав слову істини як можновладний (пор. Мф. 7:29) і особливо відзначався своїм піклуванням про нужденних.

787 року імператриця Ірина та її син Константин зібрали Сьомий святий і великий Вселенський Собор у Нікеї, аби засудити ворогів святих ікон [24-31 жовт.]. Св. Євфимій засідав разом з 367 отця­ми Собору і вразив присутніх своїм глибоким знан­ням церковної традиції. Під час четвертого засідання саме він проголосив офіційне визначення шанування святих ікон. Визначальна роль, яку святий відіграв на цьому Соборі, здобула йому прихильність і довіру імператора Константина VI (780 797), який зг0д0м неодноразово давав йому важливі офіційні доручення.

Під час правління Никифора І (802-811) Сардійський митрополит одного разу надав притулок дівчині, яка втікала від примусового шлюбу з висо­копоставленим сановником імператора, й огородив її непорушним захистом святим покровом черне­чого сану. Розлютований та несамовитий від гніву претендент вирішив звести наклеп на святого перед імператором і добився його зміщення з єпископської кафедри та вигнання на острів Пантеллерія.

Там Євфимій прожив декілька років, переносячи грубощі варварів, поки 814 р. його не запросили до Константинополя, де на Євфимія очікували нові ви­пробування. Імператор Лев V Вірменин (813-820) вчинив нове гоніння на святі ікони і запросив його, аби змусити приєднатися до своєї партії. Але коли ім­ператор отримав від святого рішучу відсіч і побачив, як той безстрашно відстоює істинну віру, цар відпра­вив його у заслання до міста Ассос.

Але святий Євфимій і це випробування сприйняв із радістю, з якою він звик переносити страждання за ім я Христове, на Котрого він покладав усю свою надію. По смерті Лева новий імператор Михаїл II (820-829) знову покликав його до Константинопо­ля разом зі св. Мефодієм [14 черв.], іншим видатним сповідником святих ікон. Без жодних побоювань перед загрозливою могутністю монарха, охопле­ний божественною ревністю, подібно до одного із древніх пророків, Євфимій вигукнув в обличчя імператору-іконоборцю: «Коли хтось не вшановує Гос­пода нашого Ісуса Христа, описаного за людською природою на іконі, анафема хай буде!». Розлютова­ний такою образою імператор одразу наказав заслати святителя на мис Акрит, що на східному узбережжі Чорного моря, де він три роки просидів у жахливих умовах тісної в’язниці.

Після звільнення сповідника знову викликали до Візантії, де він постав перед імператором Феофілом (829-842), останнім, але жахливим ворогом ікон. І тут Євфимій проявив таку ж непохитну рішучість і спокійно переніс чотириста ударів батогом. На пов­торному допиті він не менш суворо викривав нечестя імператора. За це його так жорстоко побили волови­ми жилами, що його тіло, вкрите ранами, набрякло, мов бурдюк. Закинутий, наче звір, у темну катівню, блаженний прожив ще вісім днів у жахливих страж­даннях і 26 грудня (8 січня) 831 р. віддав душу Богові як мужній боєць, що змагався до кінця.

Від дорогоцінних мощей св. Євфимія одразу поча­ли творитися численні чудеса та дивовижні зцілення. Протягом кількох століть мощі перебували у Кон­стантинополі. Під час захоплення столиці турками (1453) їх вивезли до Херсонеса (Крим), а потім таєм­но перенесли до Хілеї, що біля Халкідона. Коли 1922 року грецьке населення вигнали з Малої Азії, меш­канці Хілеї забрали із собою до Греції як найбільший скарб чесну главу святого і згодом збудували у Піреї церкву на його честь, де Євфимія ревно вшановують і досі.

Пресслужба Патріархії