Вона не творила чудес і не приймала мучеництва — вона просто мовчала, молилася і любила, і саме це Церква назвала святістю

4 липня

Сьогодні Православна Церква України вшановує пам’ять преподобної Марфи, яку в деяких джерелах називають Мартою, — матері святого Симеона Дивногорця, одного з найбільших стовпників візантійської доби. Її житіє — рідкісне свідчення того, як материнська любов, освячена вірою, сама стає дорогою до Бога, не поступаючись ні мучеництву, ні чернечому подвигу.

Мати, яка обрала чернецтво в мирському житті

Преподобна Марфа походила з Антіохії. З юних літ вона прагнула монашого життя, але батьки переконали її вийти заміж за Іоанна. Овдовівши невдовзі після весілля, вона не повернулася до давньої мрії про монастир — натомість вклала весь запал чернечого покликання у виховання єдиного сина, живучи посеред світу так, ніби вже прийняла постриг. Щоночі вона вставала на молитву зі слізьми, часто причащалася Христових Таїн і водночас служила найубогішим — годувала жебраків, доглядала хворих, власними руками готувала одяг для тих, хто готувався прийняти святе хрещення.

Дар мовчання

Церковне передання підкреслює найдивовижнішу рису Марфи: від неї ніхто ніколи не чув порожнього чи лукавого слова, ніхто не бачив її гнівною чи в суперечці з кимось. У світі, переповненому порожньою балаканиною, цей аскетизм мовчання й досі звучить не як архаїзм, а як виклик. Особливим покровителем святої був Іоанн Предтеча, який неодноразово являвся їй у видіннях протягом усього її життя.

Син на стовпі — і мати, що не увійшла

Коли її син у тринадцять років залишив батьківський дім заради монастиря, Марфа два роки шукала його разом із чоловіком, який зрештою помер від туги за втраченою дитиною. Коли ж чутки про подвиги незвичайного стовпника дійшли до неї і вона впізнала в ньому свого сина, вона прийшла до огорожі, що оточувала його стовп. Але син — уже преподобний Симеон Дивногорець — не дозволив увійти навіть рідній матері, не роблячи винятку для жодної жінки. Він просив її почекати ще трохи, обіцяючи, що тоді вона побачить його вже в житті вічному. І мати — не образившись, не засумнівавшись — прийняла цю відмову, розуміючи її духовний сенс глибше, ніж могла б зрозуміти власну образу.

Видіння хреста

Преподобній Марфі було наперед звіщено про близьку кончину: вона побачила ангелів зі свічками, які сказали, що прийдуть за нею через рік. Коли час настав, вона прийшла до сина попрощатися востаннє, а він попросив у неї благословення — так само, як Ісаак просив благословення в Авраама. Після її мирної смерті одному з учнів Симеона було видіння: Пресвята Богородиця на престолі у славі, а перед Нею — преподобна Марфа, що обернулася на сяючий золотий хрест, і лише обличчя її можна було розпізнати понад тим хрестом.

Урок для нас

Житіє преподобної Марфи нагадує кожному з нас просту і водночас нелегку істину: не кожен подвиг вимагає стовпа, в’язниці чи меча. Часом найглибша святість ховається в терпінні матері, яка виховує дитину у вірі, мовчить там, де хочеться кричати, і відпускає там, де хочеться утримати.

Молитва до преподобної Марти:

О свята преподобна мати Марто, що життя своє присвятила молитві, смиренню та любові до ближніх! Зі сльозами взиваємо до тебе: будь нам прикладом і вчителькою, випроси у Господа для нас лагідність серця, твердість у вірі, ревність у молитві й терпіння в скорботах.

Молися за матерів, які виховують дітей у складні часи війни, за родини, що потребують миру, за тих, хто втратив надію. Піднеси свої молитви за весь наш народ, щоб у дусі любові та покаяння ми трималися шляху спасіння. Амінь.

Преподобна мати Марфо, моли Бога за нас!

Слава Ісусу Христу.