60-річчя Митрополита Михаїла (Зінкевича) — підсумок багаторічного служіння, що охоплює розвиток Волинської єпархії, участь у створенні ПЦУ, розбудову капеланства та богословської освіти.

Як архієрей Волині став ключовою постаттю в становленні Помісної Православної Церкви України

9 травня виповнюється 60 років Митрополиту Луцькому і Волинському Михаїлу (Зінкевичу) — одному з найвпливовіших архієреїв сучасної Української Православної Церкви, якого часто називають не лише церковним адміністратором, а й архітектором духовного відродження Волині та активним учасником становлення Помісної Церкви в Україні.

Його служіння охоплює понад два десятиліття керівництва Волинською єпархією, десятки років єпископського служіння та значний вплив на формування сучасного українського православ’я.

Шлях служіння: від Почаєва до єпископського служіння

У миру Тимофій Зінкевич народився на Тернопільщині, у родині, яка дала Церкві кількох духовних діячів. Його формування як священнослужителя відбувалося в середовищі, де поєднувалися традиція, церковна освіта та активна позиція щодо майбутнього українського православ’я.

Початок його духовного шляху пов’язаний із Почаєвом, де він навчався та формувався під впливом духовних наставників, які стояли біля витоків відродження церковного життя в Україні у 1990-х роках.

У 1997 році він був рукопокладений на ієромонаха, а вже у 2000 році став єпископом Сумським і Охтирським. Згодом обіймав керівництво Чернігівською єпархією, а у 2004 році очолив Волинську єпархію — регіон, який став головним простором його багаторічного архіпастирського служіння.

Волинь як центр духовного відродження

Саме на Волині діяльність митрополита Михаїла набула системного та інституційного характеру. За понад 20 років тут відбулося масштабне оновлення церковного життя: збудовано та відновлено десятки храмів, створено монастирські осередки, розвинено духовну освіту та катехизацію.

Особливу увагу він приділяв відродженню чернецтва, яке вважав фундаментом духовного життя Церкви. Паралельно формувалася мережа духовних навчальних закладів і богословських ініціатив, що перетворили регіон на один із інтелектуальних центрів православ’я в Україні.

Один із творців Помісної Церкви

Митрополит Михаїл був серед активних учасників процесу створення Православної Церкви України та Об’єднавчого собору 2018 року. Його роль у цьому процесі часто визначають як одну з ключових на рівні організаційної та ідейної підтримки автокефального руху.

Після отримання Томосу про автокефалію у 2019 році він активно долучився до розбудови нової церковної структури, зокрема через прийняття громад, які переходили до ПЦУ, та розвиток єпархіальних інституцій.

Водночас сам архієрей залишився у Луцьку, що, за словами багатьох спостерігачів, стало свідомим вибором на користь стабільності та розвитку регіональної церковної моделі.

Капеланство і служіння під час війни

З 2014 року Волинська єпархія під його керівництвом активно розвиває військове капеланство. Саме тут сформувалася одна з перших систем капеланської опіки для українських військових, яка згодом стала частиною загальноцерковного служіння ПЦУ.

Після повномасштабного вторгнення 2022 року ця діяльність розширилася: капелани Волині працюють як у військових частинах, так і в медичних закладах, а також серед поранених і ветеранів.

Окремим напрямом стала духовна опіка над українцями за кордоном, які опинилися через війну в різних країнах Європи.

Освіта як стратегічний пріоритет

Важливим елементом служіння митрополита є розвиток богословської освіти. Волинська православна богословська академія стала ключовим навчальним центром, що співпрацює з богословськими школами Європи та формує нове покоління священнослужителів і богословів.

Саме через освіту та інтелектуальні проєкти, за словами багатьох церковних діячів, формуються довгострокові основи українського православ’я.

Погляд у майбутнє

Окреме місце в публічній діяльності митрополита займає бачення Волині як частини європейського цивілізаційного простору. Він неодноразово наголошував на історичній ролі регіону як центру середньовічної європейської політики та духовності.

У цьому контексті його ініціативи часто виходять за межі суто церковної діяльності та перетинаються з культурними, освітніми та історичними проєктами.

Ювілей як підсумок і новий етап

60-річчя митрополита Михаїла стало нагодою для підбиття підсумків його багаторічного служіння. Для одних він є насамперед церковним адміністратором і будівничим інституцій, для інших — духовним лідером, який суттєво вплинув на формування сучасного обличчя українського православ’я.

Його діяльність залишається одним із прикладів того, як церковне служіння поєднується з освітніми, соціальними та державотворчими процесами в Україні.

Українська Православна Церква/Православна Церква України