У Києві відбулися урочисті богослужіння з нагоди свята перенесення мощей святителя Миколая з Мир Лікійських до міста Бар. Віряни спільно молилися у Володимирському кафедральному патріаршому соборі.

Духовні урочистості, молитва та історична пам’ять про великого чудотворця

У Києві, у Володимирському кафедральному патріаршому соборі, 8–9 травня 2026 року відбулися урочисті богослужіння з нагоди дня перенесення чесних мощей Святитель Миколай з Мир Лікійських до міста Бар.

Свято, яке має глибоке історичне й духовне значення для християнського світу, зібрало численних вірян, які взяли участь у спільній молитві за мир, єдність і духовне відновлення.

Напередодні свята, 8 травня ввечері, у соборі було звершено всенічне бдіння. Атмосфера молитви була сповнена особливої тиші та зосередженості, а віряни мали можливість приступити до сповіді та духовної підготовки до свята.

У сам день пам’яті було відслужено дві Божественні літургії. Пізню літургію очолив настоятель храму протоієрей Борис Табачек у співслужінні духовенства собору.

Після запричасного стиха проповідь, присвячену життю та духовним подвигам святителя Миколая, виголосив клірик собору протоієрей Іван Сидор. У своєму слові він наголосив на милосерді, жертовності та незмінній актуальності прикладу святителя для сучасних християн.

Молитва біля святині

Після завершення літургії біля шанованої ікони святителя Миколая з часточкою чесних мощей був звершений акафіст і водосвятний молебень. Віряни спільно молилися до великого угодника Божого, просячи його заступництва та допомоги у складний для України час.

Історичне підґрунтя свята

Подія перенесення мощей святителя Миколая бере початок у XI столітті, коли Візантійська імперія переживала важкі випробування. Вторгнення турків-сельджуків у Малу Азію супроводжувалися руйнуванням міст, храмів і святинь, що викликало занепокоєння християнського світу.

Особливу тривогу викликала загроза знищення мощей святителя Миколая, якого глибоко шанували як на Сході, так і на Заході. У цих умовах у 1087 році мешканці італійського міста Бар здійснили перенесення мощей святителя до свого міста, прагнучи зберегти святиню.

Ця подія супроводжувалася численними свідченнями зцілень і духовних чудес, що ще більше зміцнило шанування святого. Згодом у Барі було збудовано храм на честь святителя, а саме перенесення стало підставою для встановлення окремого церковного свята.Українська Православна Церква/Православна Церква України