Єпископ Павло Гончарук: Церква серед вибухів і молитви
Єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії про війну, людяність і пастирську присутність поруч із народом.
Попри війну: українська Церква залишається поруч — у шпиталях, на фронті, у волонтерських пунктах
У час, коли війна точиться не лише за території, а й за серця, українська Церква продовжує залишатися поруч зі своїм народом. Про це наголосив єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Римо-католицької Церкви в Україні Павло Гончарук в інтерв’ю для Vatican News, розповідаючи про реальність життя під обстрілами, важливість духовної опіки й віру, що не згасає навіть у найтемніші моменти.
«Ми живемо у час, коли поруч ходять життя і смерть — в одному кварталі вибух, а в сусідньому гуляють діти», — говорить владика Павло, описуючи щоденну реальність східної України.
Цими днями єпископ брав участь у XVI Європейському тижні в італійському Палермо, де разом із представниками Церков Європи обговорювали війну в Україні, виклики миру, релігійну дипломатію та роль віри в умовах катастрофи. Після заходу він мав змогу особисто поспілкуватися зі Святішим Отцем Папою Левом XIV, який у своїх промовах неодноразово згадував про український народ і його страждання.
«Від Папи йде світло. Це не просто слова — це внутрішній спокій, що підтримує в дорозі. Він — із тими, хто страждає», — зазначив єпископ Павло.
За його словами, Церква в Україні нині присутня в окопах, шпиталях, бомбосховищах і волонтерських пунктах. Її служіння — це не лише проповідь, а щоденна участь у болі й боротьбі людей.
«Церква — це ми всі. Це воїни, волонтери, лікарі, священники і миряни. Вона живе в людях, які виявляють любов до ближнього — навіть на фронті», — сказав він.
Окрему увагу єпископ звернув на священників, які несуть пастирське служіння на передовій і в тилу. «Піклуймося про них. Їм теж болить. Вони — не залізні, але є опорою для інших», — підкреслив владика Павло.
Попри біль, руйнування і втрати, єпископ не втрачає надії: «Наші захисники — сильні, бо в їхніх серцях — жертовність. Це любов, що дає нам життя».
Слова владики Павла — це голос Церкви, яка не мовчить перед обличчям трагедії, а служить. Це — голос співчуття, молитви й віри в перемогу світла над темрявою.